Мiй «День»

Олександр РОДНЯНСЬКИЙ, генеральний продюсер каналу «1+1»:

— «День» — газета, яку я регулярно читаю. Читаю тому, що вона намагається обговорювати питання, які є суттєвими для мене в нинішній історичній і культурній ситуації України. Це очевидна спроба створення інтелігентної газети — глибокої, аналітичної і змістовної.

Чесноти ці очевидні для невеликої кількості читачів, орієнтованих на розмову тривалу, різнобічну і глибоку. Тому й верстається «День», на відміну від більшості своїх квазіконкурентів, не з безлічі маленьких матеріалів, а навмисно просторими, великими шпальтовими матеріалами, від яких відмовилося дуже багато щоденних газет. Очевидно, що газета свідомо йде на звуження кола читачів на користь глибини розмови з тими, які залишилися. Вона розрахована на читачів, котрі формують громадську думку і впливають на ухвалення рішень.

Це одна з дуже небагатьох газет із сильними не тільки і не стільки політичними матеріалами, а й культурними, суспільними. Це газета, в якій мають право на регулярне висловлювання представники української інтелектуальної еліти. Саме в ній можна часто прочитати Андруховича, Рябчука, Сверстюка і безліч інших авторів, на яких дуже рідко натрапиш в інших виданнях. Це викликає повагу.

Що ж до політики — питання окреме. «День» — газета різко опозиційна і, я б сказав, що вона не лукавить щодо своїх політичних уподобань. Газета явно віддає перевагу одній системі поглядів і в нинішній ситуації — одному кандидатові на посаду президента з-посеред інших. І, природно, що поставила себе в становище досить складне, але чесне. Чесне — тому що багато тих, хто не поділяє систему цінностей, важливу для газети, не цілком довіряє її думкам. Читають, рахуються, полемізують, але не довіряють, не погоджуються, дискутують внутрішньо або відкрито. Для мене цікаво й істотно важливо, що в країні існує ЗМІ жорстко опозиційне й здатне піддавати аналітичній і продуманій критиці рішення перших осіб держави і розвиток справ у країні.

Можливо, це важливий крок для того, щоб у країні утвердилося все, що саме і є однією з головних ліній газети — свобода слова й законодавчі гарантії для її реалізації.

Для мене важливо, що «День» існує. Сподіваюся, що через деякий час нам випаде доля жити в країні, де газета «День» буде не винятком, а нормою. І тоді, в ці щасливі дні, можливо, сама газета відмовиться від однієї обраної політичної лінії на користь стереоскопічності думок. Але це, ймовірно, залежить не тільки від самої газети, а й від ситуації в країні. А сьогодні «День» — віддушина для багатьох, хто хотів би читати не тільки про політику, а й бодай якимось чином бути причетним до інтелектуальних дискусій, які відбуваються в країні.

Ірина ВАННІКОВА, ведуча програми «Вікна-новини» (СТБ):

— Гадаю, газеті «День» вдається головне — в малій формі сказати багато чого. У Королівстві Кривих Дзеркал дуже складно донести до читача (глядача) правду. «День» дуже тонко й професійно подає всю важливу інформацію, примудряючись робити це якомога чесно. Принаймні, вашій газеті я вірю. Крім того, ми, новостійники, не маємо можливості приділяти багато уваги деталям і розкривати всі найдрібніші подробиці тієї чи іншої події в коротких телевізійних сюжетах. Особисто для мене щоранкове прочитання «Дня» вже стало ритуалом. Навіть за кордоном — в Америці або Польщі — я не зраджувала своїм звичкам. Зі мною завжди був «День», вірніше, його веб-сторіночка в Інтернеті, і я завжди була в курсі останніх подій в Україні.

Олена ФРОЛЯК, ведуча програми «Вікна-новини» (СТБ):

— Для мене як ведучої програми новин важливо знати не тільки те, що сталося в країні, а й розуміти причини й наслідки різних процесів. «День» потрібен мені саме для роботи. Доступні коментарі, нормальний, цивілізований аналіз важливих процесів, різні погляди, які подає газета, — це дає мені глибину в розумінні подій в Україні і допомагає сформувати своє уявлення про них.

Це одна з небагатьох українських газет, яку я використовую у своїй роботі.