Мрії про повітряну кулю
5 червня 1783 року брати Монгольф’є запустили першу у світі повітряну кулю, яка піднялася на висоту 1800 метрів, а в її корзині сидів пасажир — собака...
Думки про повітряні подорожі занурюють мене в мрійливий стан. Перші шість років свого життя я досить часто літала з мамою літаком, але пригадати відчуття польоту не можу. Адже в такому віці будь-яка дивина видається звичайною, а все звичайне — дивує. Тож коли нещодавно я опинилася на борту літака, то відчуття були свіжі й вражаючі. Вигляд міста, що віддаляється, вечірніх вогнів, які утворили мерехтливий килим під темним небом, — і все це в поєднанні зі зміною тиску й кута зору справило на мене незабутнє враження!
Тож тепер я мрію про повторення польоту, але не на літаку, а на повітряній кулі. Можна собі лише уявляти шипіння газу, пориви вітру й відчуття, ніби не летиш, а пливеш, поволі розсікаючи легкі хмаринки... А внизу пропливають міста і селища — такий собі клаптиковий килим — пістрявий і гармонійний водночас. Краса!
Так я собі уявляю політ.
Певно, саме такими мрійниками були брати Монгольф’є та інші винахідники. Адже людство завжди мріяло літати, а мрії врешті приводять до чудових винаходів!
