Мутацiя...

Після сюжету на Першому каналі про те, як українські військові публічно стратили шляхом розп’яття (!) трирічного хлопчика на площі Леніна (!) в центрі Слов’янська, у експертів виникли запитання суто антропологічного характеру. Залишаю осторонь питання про те, як люди, які організували цей кривавий наклеп, продовжують жити, спілкуватися з друзями, приходити додому, обіймати дітей і коханих, сідати з дітьми і коханими за святковий стіл і робити все це, виразно відчуваючи запах крові, що всмокталася в їхні брехливі язики, розкосі очі від постійної брехні, що в’їдається, в їхні метушливі руки вічних наперстковиків.

Відповідь відома. Нормально продовжують жити і навіть дуже непогано себе почувають. Так само, як дожили до глибокої старості в атмосфері суспільної пошани багато сталінських катів. У деяких наївних представників демократичної громадськості до недавнього часу залишалися запитання щодо генерального директора Першого каналу Ернста. І навіть, я б сказав, тривога за Костянтина Львовича. Він же людина творча, богемна, а значить, — ранима. Він же у відпустці був, йому тепер вибачатися доведеться. Тепер усім треба заспокоїтися. Все добре. Все правильно зробив Перший канал. Індульгенція на подальшу тотальну брехню видана державою в особі Олексія Воліна, заступника міністра зв’язку і масових комунікацій.

В інтерв’ю телеканалу «Дождь», відповідаючи на запитання кореспондента про те, яка його, Воліна позиція з приводу кривавого наклепу на Першому каналі, заступник міністра був гранично відвертим і чітким: «Моя позиція — все нормально. Перший канал брав інтерв’ю, він показав те, що сказали в інтерв’ю. Це повністю відповідає всім нормам, правилам і критеріям журналістської етики. Є людина, вона говорить. Синхрон дали». Кінець цитати.

Коментувати Воліна — себе не поважати. Його треба просто цитувати. Ці цитати дуже важливі для неминучого в майбутньому міжнародного трибуналу, на лаві якого Волін повинен посісти місце поряд з Ернстом, Добродєєвим, Кисельовим, Кулістіковим, Соловйовим та іншими генералами інформаційних військ.

Те, що відбувається сьогодні з полем російських владомедіа, що злиплося в єдине ціле, найточніше характеризується словом мутація. Тобто — фундаментальна зміна стану під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників. Російська влада відверто перелякана тими наслідками, які викликала її агресія в Україні. Цей переляк і сум’яття найкраще розкриваються в тому абсурді, який виголошують ведучі та гості телеканала «Росія-1».

Програма «Вести недели с Дмитрием Киселевым» від 13 липня. Показавши сюжет про снаряд, який прилетів з української території на російську, і при цьому, не надавши жодного доказу, що цей снаряд було випущено українськими військовиками, Кисельов вистрілює цілою низкою риторичних запитань: «А де наша армія? Що означає дошкульна формула: росіяни своїх не кидають?» — І, щоб добити, — головне питання: «Увійдемо чи не увійдемо?»

Тут фактично Кисельов як конкретна окремо взята людина зникає, він стає вищим на зріст, укрупнюється, і далі його голосом з його тіла мовить безпосередньо російська влада. Так було, коли Левітан виголошував свій знаменитий речитатив: «АТ САВЕЦКАВО ИНФОРМБЮРО!», і всі розуміли, що від Левітана тут лише голос, а говорить навіть не Сталін, а сама держава. Так і тут було, коли Кисельов карбував урочисту відповідь тим, хто закликає вводити війська: «Я переконаний, що входити сюди (в Україну) — не треба!»

І далі Кисельов наводить 10 причин, чому не треба вводити війська. Ці 10 причин виголошувалися з таким пафосом, неначе Кисельов повідомляв про 10 переможних сталінських ударів із старого шкільного підручника 50-х років. Кисельову потрібна була цифра 10 для прикраси, але сенс його «аргументів» укладається в три фрази: 1. Америці потрібна велика (можливо, і світова) війна, щоб ослабити Росію і Європу і пересадити європейців на свій сланцевий газ, відключивши від газу російського. 2. Росії не можна вестися на цю провокацію. 3. Усі, хто хоче воювати за Новоросію, — уже там.

Ця маячня про те, що США використовують нинішні події в Україні як привід до третьої світової війни, а мудрий Путін, розкусивши їхні підступні плани, зриває їх тим, що війська до України не вводить, — ось все вищесказане і є зараз оновленим ядром пропагандистського міфу, який навалюється на голови росіян із усіх телеканалів, радіостанцій і газет.

Виникає закономірне запитання: а навіщо тоді розкручувати спіраль ненависті, транслюючи на багатомільйонну аудиторію кривавий наклеп про розіпнуту дитину й інші жахіття хунти? На це відповідає одна з найдивовижніших тез Кисельова, теза, яка втілила, мабуть, найунікальнішу особливість російської внутрішньої і зовнішньої політики. Ось ця: «Усі, хто хоче воювати за Новоросію, — вже там». Лукавство цієї формули в тому, що держава за допомогою своїх ЗМІ, які розповідають про розіпнутих дітей, здійснює розширене втягування «тих, хто хоче воювати за Новоросію».

Це унікальна політика, яка не знає аналогів у сучасному світі. Схожі, але не тотожні приклади були у далекому минулому. Найближчий — каперство — морський збройний грабіж, здійснюваний за санкцією своєї держави. Голландські гьози, британські корсари, французькі флібустьєри, всі ці романтики з великого шляху грабували кораблі недружньої країни з офіційної згоди своєї рідної держави. При цьому країни могли і не перебувати у стані війни одна з одною.

Є одна істотна відмінність. Каперство було введене в правові рамки. Каперам видавався патент на грабіж судів певної країни, але їх зобов’язували не грабувати кораблі інших країн. Тобто у них був, нехай своєрідний, але хоч якийсь правовий статус. А який правовий статус у Гіркіна і Бородая?

Радянський Союз, посилаючи до Іспанії своїх громадян, усіляко це приховував. Путінська Росія, заявляючи про те, що вона як держава воювати не буде, зусиллями своєї пропаганди підштовхує і підбурює своїх громадян на війну на території іншої держави. Робить це відкрито і публічно. Сенс держави в тому, що вона вилучає насильство з життя громадян і бере цю неприємну, але деколи необхідну функцію на себе. Держава, яка публічно відмовляється від насильства і публічно закликає своїх громадян масово здійснювати насильство в іншій країні, така держава втрачає свої головні функції, втрачає свій сенс. Можна вважати, що 2014 року в Росії держава зникла.

Від імені держави почали говорити усе більш дивні речі усе більш дивні люди. Ось, наприклад, що говорили в студії «Воскресного вечера с Владимиром Соловьевым» лідери парламентських фракцій.

Миронов («Справедлива Росія»): «Росія повинна знищувати (у нас є всі підстави для цього) на території України всю бронетехніку Українських військ».

Ж. (ЛДПР): «Потрібні диверсійні групи, вночі, в українській формі».

Желєзняк («Єдина Росія») при цих словах Ж. украй занепокоївся і закликав усіх присутніх зберігати військову таємницю. Тобто, можна вважати, оскільки Желєзняк представляє партію влади, що базіка Ж., кажучи про нічні диверсійні групи в українській формі, транслює не свої фантазії, викликані неправильним уживанням ліків, а видає військову таємницю, тобто реальні плани верховного головнокомандуючого?

Головна проблема Росії — не корупція, не нафтове прокляття і навіть не деградація населення. Головна проблема, яка породжує три згадані та багато інших проблем, і робить Росію найнебезпечнішою країною у світі, — це повна відсутність виразної зовнішньої і внутрішньої політики, якого-небудь зрозумілого плану дій. Якщо, звісно, не вважати таким планом у зовнішній політиці спричинення максимальної шкоди довколишнім країнам, передусім, звичайно, США, а у внутрішній — знищення всього живого та розумного в російському народі.

ВІД РЕДАКЦІЇ

МВС України ініціює заборону в’їзду до нашої країни гендиректору «Первого канала» Костянтину Ернсту і ще трьомстам російським журналістам. Крім того, МВС звернулося з пропозицією здійснити відповідний запит до Євросоюзу, щоб європейські країни підтримали цю ініціативу.