«М'яка» сила правди

Екс-голова Служби безпеки України, доктор технічних наук Ігор Смешко, представляючи книги з Бібліотеки «Дня» на історичну тематику «Сестра моя, Софія» та «Повернення в Царгород», в інтерв’ю з Людмилою Немирею вкотре зауважив, що за часів Російської імперії і потім пізніше в СРСР були штучно створені багато історичних міфів, які мали б обслуговувати стереотип «міцності і тяглості імперії». Зокрема, говорячи про популярний міф, що Україна, мовляв, — це «молодша сестра Росії», гість у студії Ukrlife.TV зауважив: «Насправді, якщо говорити про те, хто старший, а хто молодший брат — то тут усе зрозуміло. Старший брат, який дав державність, який дав православну віру тим землям, це — сучасні українці. Яке значення мало приєднання України до Московської держави? Азіатська культура, азіатська держава отримала «щеплення» європейськості…».

Цю фразу, щоправда, вирвану із контексту і без посилань на першоджерело, дали в ефір ведучі програми «Время покажет» на «Первом канале» РФ (випуск від 09.03.2017). І далі, заручившись підтримкою своїх «експертів» у студії, упродовж 40 (!) хвилин намагалися тролити українських політиків, істориків, журналістів. Головний посил і звинувачення, що Україна, мовляв, претендує на успадкування історії Київської Русі. Словом, все з ніг на голову.

Забігаючи наперед, зауважимо, що глибокої розмови з теми українсько-російської минувшини ніхто в ефірі не очікував. Зрештою, її апріорі не може бути у політичному ток-шоу на федеральному каналі у прайм-тайм. Про це неодноразово писав у «Дні» у своїй рубриці «Війна слів» досвідчений медіаексперт, росіянин Ігор Яковенко, до речі, екс-голова Спілки журналістів РФ.

Ведучий говорив, що «взагалі не було ніякої Україні і зараз немає». Називав історичні факти «маразмом». А пізніше, говорячи про «спільну історичну колиску України та Росії», і взагалі зробив резюме: «Неможливо обрізати пуповину наших дружніх стосунків». Треба розуміти, що війна, яку Росія веде проти України, і анексія Криму цьому теж не завадять?

Для умовного балансу у студію, звісно, запросили українську журналістку Тетяну Вороніну, хоча її ніхто не слухав і, здається, покликали лише з метою публічного цькування.

«Це інтерв’ю мене дуже потішило, — коментує «Дню» телеведуча Людмила Немиря. — Це говорить про те, що Україна насправді навіть на простому рівні, не роблячи гучних заяв, може свій дискурс (історичний, політичний, суспільний) пропонувати на російське ТБ. Їх можна легко спровокувати на дискусію.

Я вдячна головному редактору «Дня» Ларисі Івшиній, адже вона видає цикл книжок про історію, які вкрай необхідні для українців, та й для росіян також. Завдяки Бібліотеці газети ми зробили спільний з каналом проект і в рамках проекту, власне, запросили до ефіру Ігоря Смешка. Він говорив про зміст однієї з книжок. Ви решту почитайте, друзі росіяни. «День» — і як газета, і завдяки видавничому проекту - руйнує міфи, які роками нав’язувала Росія. І, зрозуміло, коли ми про це сказали в прямому ефірі, росіяни це вихопили. Звичайно, це важливо. Нехай бачать і помічають наші теми і рівень дискусії. Що мене не порадувало: росіяни на центральному каналі просто вкрали наше відео, вони позірно затерли наш логотип і не вказали назву каналу. Тобто демонстративно вкрали шматок інтерв’ю, порушивши наше авторське право. Звичайно, те, що Ukrlife.TV через інструментарій «Дня» спровокував у Росії в прайм-таймі на головному каналі дискусії, — це добре. Але мене дивує, чому напрацювань газети не помічають в Україні? Чому інші колеги, зокрема телевізійники, не поширюють «територію розуму», яку продукує «День»? Це і є елемент боротьби в гібридній війні».

За словами Людмили Немирі, найбільше її вразило в ефірі «Первого канала», що деякі експерти назвали цей сюжет і взагалі спільний проект каналу і «Дня» «складною інформаційною спецтехнологією». «Насправді нам потрібний спільний майданчик для українських і російських медійників, на якому можна було б проводити якісні дискусії, зокрема з історичної тематики. Але наразі він неможливий, — додає Людмила Немиря. —  Росії такий майданчик просто не потрібен, він їм невигідний, у них немає часто переконливої аргументації, мови фактів. Що вони роблять — просто беруть цікаві інформаційні приводи про Україну і коментують їх за допомогою людей, які їм зручні, або тих, кого вони можуть «забити» іншими голосами. Потрібні теми для нових ефірів — читайте книжки «Дня».

«Цей сюжет — яскравий приклад ведення інформаційної війни проти, очевидно, визначеного ворога. Якщо ми говоримо, що це державний канал, тоді можна припустити, що був сигнал «згори» і що ворогом РФ вважає Україну, — коментує ефір Ігор Смешко. — Серйозність тематики, яку не перший рік підіймає газета «День», стоячи на вістрі інформаційної протидії російській пропаганді, вражає. Газета дає історичну правду українському народу. Самоідентифікація народу, правдива історія — це прогноз на майбутнє. Той народ, який не знає історії, не має національної ідеї і стратегії, перетворюється на об’єкт історії. І над ним історичний досвід творить інший народ. Федеральний канал на одній, вирваній із контексту моїй цитаті побудував ціле шоу. Мета — довести, що не існує окремо української нації, української історії… Але рівень цього шоу — примітивний. Якщо російський глядач його нормально сприймає — це тривожний сигнал. Насправді сам канал зневажливо ставиться до своєї аудиторії. Бо рівень дискусії, як я вже сказав, не витримував жодної критики. Це були лише штампи і міфи. Мене дивує, чому наші ЗМІ, до речі, передовсім державні, не використали цей ефір. Це ж прекрасна картинка того, як прості історичні факти використовують у російській пропаганді. Я пишаюсь, що є автором «Дня», що газета долучила мене до цього спільного з Ukrlife.TV проекту. Це важлива робота. Будемо продовжувати».

Щодо російських телевізійних ведучих, яких за живе зачепила фраза Ігоря Смешка, що «Україна – старший брат», то їм, звісно, можна було б порадити прочитати інші книжки «Дня», до речі, які вийшли також російською мовою. Тоді б вони зрозуміли, що ми взагалі ніякі не «брати». Однак звинуватити їх у тому, що вони погано готуються до ефірів, —– не можна. Якраз навпаки — готуються добре, і важливі теми, з того ж таки Ukrlife.TV, вихоплюють. Але мета в них зовсім інша — пропагандистська.

А їхню багатомільйонну аудиторію насправді по-людськи навіть шкода. Що б там не говорили на їхніх центральних каналах, за Україною історична правда та безапеляційні факти. Росія ж за багато років маніпуляцій та технологій загнала себе у спотворену «систему координат». Тому учасників ефіру, які, можливо, вперше у житті почули таку постановку питання, це просто налякало.