Недоторканні
Інколи, щоб зрозуміти справжній сенс подій, треба чекати століття. У деяких випадках вистачає трьох днів. Ось почекали б три дні з коментарями щодо подій довкола ФІФА і його президента Йозефа Блаттера російське телебачення й президент Путін, дивись, і уникнули б чергової калюжі, в яку всі вони акуратно розмістилися.
«Вести недели» від 31.05.2015 почалися із сюжету з Цюріха, де були заарештовані високопоставлені чиновники ФІФА, зокрема й віце-президенти цієї організації. «Зайшовши за всі межі», «нахраписто й безцеремонно», «скрізь, як у себе вдома» — ось неповний перелік епітетів, якими супроводжував Дмитро Кисельов сюжет про події довкола ФІФА.
• Але головним, звісно, було те, що президент Росії Володимир Путін як завжди все зробив правильно й усіх врятував. Кисельов пояснив, що це злісні янкі мстять чесному президентові ФІФА Йозефу Блаттеру за те, що він віддав ЧС-2018 Росії. Але Росія, як відомо, своїх не здає. Тому, як пояснив Кисельов: «Росія сказала своє вагоме слово». І дійсно, Путін виступив з підтримкою Блаттера й проти того, щоб США займалися корупцією в керівництві ФІФА.
«Путін захистив Блаттера й ФІФА», — виголошуючи ці слова, Кисельов був гордий і урочистий, наче ФІФА — це вже частина Росії й він щасливий, що Путін її захистив. Через три дні після того, як Путін виступив з підтримкою Блаттера, той пішов у відставку зі своєї посади. Багато спостерігачів тут-таки пригадали долю Януковича, в якого неприємності починалися, щойно Володимир Путін публічно висловлював йому свою підтримку.
• Можливо, Володимир Путін закладає фундамент свого нового бізнесу, суть якого в тому, щоб брати гроші з політиків і громадських діячів за те, щоб не надавати їм свою підтримку, і таким чином продовжити їхнє політичне й суспільне життя, зберігши їхню репутацію. На Русі такі методи заробітку використовували жебраки хворі на сифіліс або проказу, які кидалися на людей з криком: «Дай гріш, а то поцілую!» Остання заява Меркель про те, що анексія Криму є головною загрозою людству, свідчить, що не лише США, а й м’якотіла толерантна Європа остаточно перейшла на сприйняття Путіна і його режиму як зачумленого божевільного, з яким не можна мати справу. «Небезпечний недоторканний» — таким є віднині статус Володимира Путіна на Заході. Незабаром цей статус буде прийнятий у всьому світі.
А тим часом російські телеканали продовжували веселитися з приводу України, й це дедалі більше нагадувало бенкет і веселощі під час чуми. Головний привід для нестримної веселості російським телеканалам дало призначення Саакашвілі губернатором Одеської області. Дмитро Кисельов, висвітлюючи цю подію в «Вестях недели», вивісив на заднику своєї студії транспарант зі словом «плювок» і саме це слово постійно вживав у своїх коментарях. «Плювок» — на адресу Революції Гідності (це так раптово у Кисельова Майдан, який у його студії інакше як фашистським переворотом не називали, раптом став Революцією Гідності), «плювок» — на адресу одеситів. І взагалі, для одеситів це злий жарт.
• Відповісти на «плювок» Кисельов вирішив словами співака й депутата Йосифа Кобзона, який, виступаючи на мітингу в «ДНР», вирішив весело пожартувати над прізвищем Президента України: «На що розраховує маріонетковий президент Потрошенко?» Рівень гумору — це непоганий показник рівня розвитку суспільства або його частини. Жарти з перекручуванням прізвищ були поширені більш як півстоліття тому, в роки мого дитинства і юності, особливо серед дітей і підлітків, які приїхали з робочих селищ і переселилися в московські комуналки з бараків. Уже мій старший син, який пішов до школи на початку 80-х, таких жартів над прізвищами не застав. А депутат і співак Кобзон, мабуть, вважає, що депутатська недоторканність поширюється й на його прізвище. Інакше він навряд чи став би так підставлятися, знаючи, що в Україні теж з почуттям гумору все гаразд.
Веселощі щодо призначення Саакашвілі, розпочаті у «Вестях недели», продовжилися в «Недільному вечорі з Володимиром Соловйовим». Найбільше веселився сам Соловйов, який нагадував мішечок зі сміхом, що продається в магазинах, і при дотику з нього лунає заливчастий сміх. Соловйову було так смішно через призначення Саакашвілі, що він деякий час не міг почати передачу.
«Порошенко, — га-га-а, — призначив, — ой, не можу, — Саакашвілі, — ги-ги, — губернатором до Одеси». — Трохи заспокоївшись, Соловйов надав слово колишньому депутатові Верховної Ради Ігорю Маркову, який виявився не схильним до гумору й повідомив, що, виявляється, ніякий Порошенко не призначав Саакашвілі, а це було пряме призначення Держдепу США, і Україну від цього призначення чекають потрясіння.
• Ще радикальнішу точку зору на наслідки від призначення Саакашвілі представив Єгор Кваснюк, який був безпосереднім учасником трагедії в Одесі 2.05.2014, очолюючи тоді табір сепаратистів під назвою «Куликове поле». Кваснюк повідомив, що, виявляється, на Майдані стріляли не українські «правосеки», як повідомляє російський телевізор, і не «Беркут», як вважає більшість українців, а бойовики Саакашвілі. І ось зараз, знає Кваснюк, до Одеси завозять грузинських бойовиків. Отже, ні про який мир не може бути й мови. Оскільки завдання українського уряду полягає в тому, щоб знищити український народ, а це найзручніше зробити руками Саакашвілі, — підбив підсумок свого аналізу Єгор Кваснюк, вигляд у якого, незважаючи на апокаліптичний прогноз, був вельми задоволений.
Утім, потрясіння Україні, а також повалення Порошенка, перехід Києва під юрисдикцію чи то «ДНР», чи то вже одразу до складу Росії в студіях російських телеканалів пророкували ще рік тому, і як мінімум минулої осені всі ці події мали настати. Враховуючи ту закономірність, відповідно до якої майже все, що підтримується російською владою й російським телебаченням, — обов’язково рушиться, а багато чого з того, що проклинається й чому передрікається швидкий крах, — раптом починає зростати й процвітати — з цієї закономірності можна вивести обережний прогноз, що з призначення Саакашвілі цілком може вийти толк і для Одеси і для України в цілому.
• Єдиною людиною в студії Соловйова, яка намагалася сказати щось розумне, був російський політолог Андрій Окара. Він сказав, що Саакашвілі єдиний, окрім Назарбаєва, на пострадянському просторі реформатор, у якого з реформами хоч щось вийшло. Що ж до війни й загибелі людей, що тривають на території України, політолог Окара пояснив, що до цього, зокрема, причетні російське телебачення й конкретно програма Володимира Соловйова.
На цьому участь політолога Окари в передачі здебільшого завершилася, оскільки після цих його слів Соловйов слова йому вже не давав, а сам став його допитувати в дусі: «В очі дивитися! Відповідати коротко — так чи ні!» Насамперед Соловйов вимагав, щоб політолог Окара розповів усім, що саме він курить. Не отримавши зрозумілої відповіді на своє запитання, Соловйов заявив, що він не знає жодної людини, яку вбив телевізор.
Можливо, йому було б цікаво для отримання такого знання прочитати репортаж головного редактора «ДонІнформБюро» Олени Романової, опублікований у російському журналі TheNewTimes. Там розповідається про підпільний шпиталь у Ростові-на-Дону, в якому лікують поранених бойовиків-сепаратистів, вивезених з територій «ДНР» і «ЛНР». Серед них є як громадяни України, так і росіяни, що воюють на боці сепаратистів.
• І ось як Олена Романова описує психологію росіян, які приїхали вбивати й вмирати до іншої країни: «На запитання, як узагалі відбувається цей процес — перетворення електрика на бойову одиницю — відповіді немає. Як у кіно: сидів, дивився по телевізору «фашистів», опритомнів — на війні». Тобто центральний фігурант процесу — телевізор, по якому показують «фашистів». Після чого настає провал у пам’яті, а далі ти вже на війні. Це досить точне описання механізму зомбування. Телебачення залишається головним генератором продовження війни й головним інструментом перетворення Росії на недоторканну державу.
