НОВА МIТЛА УТ-1

Із розважальних надбань варто б було відзначити «Модний час» Стаса Янкельовського. Покочувавши київськими та місцевими телеканалами, цілком гідна передача прикрасила недільний ефір УТ- 1. Про новини говорити поки рано. Але їхнє подання ще зазнає змін. Свої «7 днів» Вадим Долганов взяв із собою. Але ще нікуди не прибудував.

З’явилася нова ділова передача від УСПП (Проект від Українського союзу промисловців і підприємців) «Бізнес за правилами». Досить змістовна, але відверто нудна. На телебаченні про економіку вже давно розповідають жвавіше, а не мовою газети «Правда України» за 1970 рік. Той же давній партнер УТ-1 «Студія-Плюс» в кращі часи співпраці робила щоденний «Діловий канал». Зараз дружба обмежується передачею міністерства транспорту «Маршрут ХХI». Телевізійні транспортники говорять не тільки за темою, а й про геополітику (наприклад, про проблему острова Зміїний). А вінчають «Маршрут» замальовки про Людину дороги — наприклад, таксиста або стюардесу автобуса. Слід віддати їм належне. Це, мабуть, краща з профільних програм.

На національних просторах знайшла притулок і ледве чи не єдина в Україні серйозна екологічна передача «Грін-зона».

Завжди будуть на державному каналі «вічні» теми: село («Сільський час»); армія («Наше військо»); бюджет («Казна Держави»). Але хотілося, щоб вони доросли хоча б до рівня транспортної («Маршрут XXI»).

«1» — найпопулярніша цифра в назвах телеканалів. Однак для того, щоб дійсно стати першим номером у країні, потрібно до цифри 1 додати... ні, не ще одну одиничку й 45 мільйонів доларів. І не потужність російського ОРТ. А президентський указ про присвоєння статусу національної установи. На думку Президента, НТКУ краще за інших розвиває національно- культурні традиції українського народу. Має домінуюче загальнодержавне і міжнародне значення. А найголовніше — забезпечує державну інформаційну політику.

Нагадаємо, що серед центральних телеканалів тільки УТ-1 не залежить від іноземного капіталу.

Вищий указ — подарунок новому гендиректору УТ-1 І. Сторожуку, колишньому прес-секретарю Президента. Та солідна підмога змінам, що там проводяться.

Державний телеканал вже неодноразово намагалися реформувати. Але справа не тільки в тому, що офіційні органи краще товаришують iз владою, ніж iз творчістю. Все у світі (людина, явище чи організація) переживає у своєму розвитку три стадії. Перша — ріст і розвиток. Ця стадія відрізняється фанатизмом і беззавітним ентузіазмом. Мужньо долаються перешкоди, беруться нові вершини. Домінує ідея, що захоплює нових людей.

Найкраще працювати в організації, яка переживає другий період існування. Зароблений авторитет і фінансове благополуччя, визначені правила гри. Реформи зустрічають розуміння і дають потрібні результати.

Але рано чи пізно, залежно від внутрішніх або зовнішніх причин, наступає старіння. Можливі тільки косметичні зміни. Ні нові люди, ні фінансові вливання, ні об’єктивна реальність не в змозі нічого змінити. Ідеї тільки декларуються, а в невиправдано роздутому штаті не відчувається внутрішньої єдності. Смерть такої організації можна відстрочувати нескінченно довго. Та повернути процес назад уже неможливо. Не складно визначити, на якому етапі зараз знаходиться НТКУ.

І все ж шанс кардинально перетворитися УТ-1 мав. У жовтні 1999 р. його керівником ненадовго став Микола Княжицький. Саме він створив перший сучасний варіант українських новин СТБ. Його формула мала прищепитися УТ. Вже Мар’яна Чорна копіювала інформаційну електронну базу, вже підбирали команду справжніх репортерів, вже Наталя Кондратюк, як керівник інформаційної служби, провела випуск «7 днів». Але дива не сталося. Старі співробітники осатаніло чинили опір. Вони звинувачували Княжицького в політиканстві, а він їх — у корупції. Несподівано для всіх через місяць вийшов президентський указ про зняття нового керівництва. До речі, згідно із законом, Миколу Леонідовича не мали права знімати раніше ніж за півроку. Зіновій Кулик, залишивши посаду міністра інформації, перемістився на колишнє місце. No komments.

Нинішній керівник каналу також не новачок на УТ і добре знає своє господарство. Побажаємо йому успіхів у здійсненні своїх амбіційних планів. І подивимося, що новенького намела нова мітла.

Найяскравіша обнова — ігрове шоу «Диканька». Вибрано було населений (гоголівськими героями) пункт, розрекламований «Інтером». Антураж — найбільша знахідка проекту, а найпомітніша невдача — Леонід Якубович. У нещодавньому інтерв’ю ветеран ігор на гроші скаржився, що став заручником однієї ролі на «Полі чудес» і давно хоче змінити амплуа. Сподівався на новий проект. Однак і на іншій сцені ми бачимо те ж кривляння та стрибки. Але, може, не варто докоряти заїжджого метра. Адже для того, щоб Якубович розкрився по-іншому, з ним повинні попрацювати режисер і сценарист. Взагалі, жанр шоу не став коньком для Першого національного. Краще стриматися від коментарів з приводу денного музичного конферансу.

Скульптори вважають, що секрет успіху — в умінні відсікати все зайве. Це натяк на «Клуб Суперкниги». Його, напевно, стрималися ставити у свій ефір навіть канали-аутсайдери. Але якщо держава «позолотить ручку», обличчя каналу стане кращим.

У цьому плані помітно допомагає УТ-1... Франція. За символічний внесок у міжнародну телеорганізацію канал STF обдаровує українських телеглядачів художніми, документальними, мультиплікаційними фільмами, концертами і т.д. Така культурна гуманітарна допомога надається не з добродійності. Франція таким чином пропагує свою культуру на противагу американській. Гарну політику вигадали французи.

Для чого потрібне УТ Україні — так це для прямих трансляцій. Парад на річницю Незалежності, фейєрверк на Новий рік, футбольний матч Ліги Чемпіонів, Олімпіада, нарешті. В Україні немає спеціального спортивного каналу, і НТКУ допомагає заповнити цей дефіцит. Але тут знову невдячний телеексперт з ложкою дьогтю.

Цього разу здалося, що репортаж відкриття ХIХ Олімпіади на УТ-1 був на непоганому рівні. На ОРТ ж цю подію освітлював Микита Сергійович Михалков з його незабутніми інтонаціями. Та й другий коментатор не відставав. Завдяки вільному розумінню англійської він зміг повідомити глядачам більше інформації, ніж його українські колеги. Хто заважав нашим журналістам (на Олімпіаду їдуть не гірші) провести аналогічну операцію? І гроші тут ні до чого.

Крім фінансової проблеми, всі керівники НТКУ звично скаржаться на КЗпП. Із тисячі з лишком чоловік не можна нікого скоротити. В державній організації з цим суворо. Звучить переконливо (репліка в бік: але я не знаю жодного начальника, який не вмів би позбутися небажаних співробітників). Наявність баласту позначається на продакшн-студіях. Співробітничаючи з каналом, вони зобов’язані завантажувати роботою його співробітників, що також впливає на якість передач.

За заведеною традицією, на завдання співробітники УТ-1 завжди виїжджали на розбитому рафіку вп’ятьох. Журналіст і оператор повинні мати у своєму розпорядженні помічника оператора для перенесення штатива, звукорежисера для кріплення мікрофона та режисера для цінних вказівок журналісту. І намагалися не помічати яскравий мікроавтобус «плюсів», сусідів по телекомплексу, де на зйомку їдуть удвох — оператор і журналіст. Радянський класик Максим Горький у таких випадках говорив: на возі минулого далеко не поїдеш. @FF C:\DPG\UKR\35_17-1.TIF