Новини: «нудна» робота і яскраві форми
У понеділок на Першому Національному телеканалі відбувся перезапуск новин. Зміни можна помітити неозброєним оком. Окрім нової назви («Новини» замість «Вістей»), нової студії та нових ведучих (перший експериментальний випуск вів Андрій Шевченко, а надалі «Новини» вестимуть Юлія Бориско та Олег Панюта), у них з’явилася й нова динаміка, непритаманна досі державному ТБ. Але й амбіцій більш, ніж достатньо: у сюжеті про перезапуск новин було заявлено, що відтепер на Першому Національному «виготовляють найголовніші та найавторитетніші новини країни». Чи виправдані ці амбіції — покаже час, а також випробування хоча б однією виборчою кампанією. А поки «День» запропонував експертам порозмірковувати на тему:
ЯКИМИ Б МАЛИ БУТИ «НАЙГОЛОВНІШІ НОВИНИ КРАЇНИ»?
Артем БІДЕНКО, голова Координаційної ради Асоціації зовнішньої реклами України:
— Чесно кажучи, я взагалі виступаю проти створення будь- яких найголовніших, найоб’єктивніших, най-най-най новин. Ми живемо в інформаційному конкурентному суспільстві, де немає чітких критеріїв для визначення достовірності чи головнішості новини. Демократія та відкритість взагалі не допускають поняття найголовніших новин — натомість, принципом є поліваріантність, уседоступність. Для когось найголовнішими є новини свого села, а для когось — з Кабміну. Хтось взагалі вважає найбільш важливою інформацію з Гідрометцентру. Звичайно, той хто професійно подає всю цю інформацію — вчасно, правильно та об’єктивно — той може претендувати на різноманітні внутрішні звання (найкращий журналіст, передача, новини), однак говорити про найголовніші новини в загальнодержавному вимірі досить неправильно. Утім, це стосується загальнолюдських цінностей. Якщо ж говорити про вимірювання того ідеалу, до якого мають прямувати всі новинні передачі, то в ньому я бачу: по-перше, професіоналізм, по- друге, об’єктивність, і по-третє, своєчасність. Ті новини, які будуть відповідати цим трьом критеріям, особисто я буду виділяти з-поміж інших. Хоча навряд чи вважатиму їх найголовнішими.
Іванна КОБЕРНИК, ведуча програми «Факти» (ICTV):
— Насамперед, я не розумію, як можна самих себе подати як найавторитетніші новини. Мені здається, такі оцінки — прерогатива глядачів. Також, на мою думку, наприклад, на Першому Національному, аналогія з чесними новинами «5 каналу» не спрацює. Бо тепер мова йде не про опозиційний канал в умовах цензури і темників. А якщо говорити загалом, то найголовніші новини країни мають бути по-хорошому консервативними. Тобто, якісний зміст, усі точки зору, об’ємність викладу та інші добре знайомі прописні істини — найважливіше. І зробити цю нудну, на перший погляд, роботу, зараз складніше, ніж знаходити нові яскраві форми. Для цього потрібно немало досвідчених журналістів. На жаль, у нас журналісти, які виходять на високі щаблі професійності, віддають перевагу роботі менеджерів. Але я вірю в ентузіазм і прагнення досягти своєї мети, що демонструють, наприклад, ключові члени нової команди Першого Національного.
Оксана КИСЕЛЬОВА, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Інституту філософії НАН України:
— Перш за все телевізійні новини мають бути чесними та незаангажованими. Досягти об’єктивності можна шляхом подачі різних поглядів з приводу одних і тих самих подій, проблем тощо.
Якщо говорити про рубрики, то новини мають відображати події, які відбуваються в основних сферах суспільства: економіці, сільському господарстві, соціальній сфері, законодавстві, політиці тощо. Зараз у всіх програмах новин спостерігається крен у бік політики. Складається враження, що в країні немає інших проблем, окрім перерозподілу влади між різними політичними угрупованнями.
Далі, інформація про найважливіші події у країні має концентруватися на найгостріших проблемах, без вирішення яких Україна не може стати цивілізованою державою. Причому, факти мають подаватися не розрізнено (там сталося те, а там — це), а концептуально. Це означає, вони повинні нанизуватися на єдиний стрижень розуміння того, що є сучасна цивілізована держава, законність, демократія, права людини.
У новинах має висвітлюватися реальне життя людей та країни, реальні проблеми, а не лише засідання уряду, прес-конференції державних діячів та парламентські суперечки. До таких життєво важливих проблем можуть бути віднесені: проблеми бідності, стан охорони здоров’я, екологічні проблеми, розвиток науки та освіти, проблеми безпритульних дітей, інвалідів, ситуація з російською мовою, викладанням російської літератури в школах. Тобто, ті проблеми, які, з одного боку, утворюють тканину життя українських громадян, а з іншого — прямо пов’язані з розвитком усіх сфер суспільства.
Оскільки новий уряд заявив про свій намір перетворити Україну на економічно розвинену, демократичну державу, то професіоналізм ЗМІ, на мій погляд, передбачає також критичне ставлення до тих рішень, які приймаються Президентом та главою уряду. Оскільки демократія неодмінно передбачає участь громадськості у процесі прийняття рішень, то, думаю, одне з завдань ЗМІ — висвітлити думку громадськості щодо тих подій, які відбуваються, тих рішень, які приймаються, і тих тенденцій, які спостерігаються в суспільстві. До таких питань, які варто обговорити у ЗМІ, я б віднесла, наприклад, Програму з розвитку козацтва, впровадження християнської етики у школі, будівництво храмів за державний кошт, проблеми скорочення армії, ліквідації ДАІ одним розчерком пера тощо.
Щодо формату інформаційних програм, то хотілося б більше бачити і чути інтерв’ю з фахівцями, експертами (новими, а не тими, які вже набридли), а також громадянами, здатними дати оцінку тому, що відбувається.
