Oлександр ТКАЧЕНКО: «Політичний бомонд слабо розуміє, що таке вільна преса»
— Чому ви весь час уникаєте створення інформаційно-аналітичної програми на каналі? Чому немає жодного публіцистичного диспуту в прямому ефірі? Це така страусина позиція?
— Ніколи не був схожий на страуса — зростом не вийшов. Що стосується підходу — або ти менеджер, або ти журналіст. Це дві різні професії. Останні роки перед тим, як піти на «Новий» канал, я все намагався поєднувати ролі продюсера і журналіста. Зрештою перемагає журналіст. Вигідно це чи не вигідно з фінансового погляду, ти намагаєшся зробити якнайкраще, хоч би що там було. Ми робили «Післямову», «Обличчя світу» не завдяки, а всупереч обставинам.
А зараз я менеджер каналу і добре знаю, наскільки фінансово невигідна такого роду програма. Не можу ризикувати, як раніше. Тим більше, що на інших каналах є вибір інформаційно-аналітичних програм. Нам доведеться конкурувати, і в одиницю часу ми не отримаємо вкладених грошей. Не вигідно.
Iнше запитання — у кожного каналу є своя певна спеціалізація. У нас донедавна вони складали менше як годину на каналі. Якщо НТВ говорить, що новини — їхня професія, то наша професія — розважальне телебачення. І хоча новини не є нашим пріоритетом, ми робимо їх професійно. На Заході кожен канал сам визначає, наскільки ефективна його інформаційна служба, тобто формат новин. Якщо історично склалося, що основний випуск новин на ВВС iде півгодини, то на іншому англійському каналі Canal 5 — п’ятнадцять хвилин. І нікого це не дивує. Ми надаємо телеглядачам можливість вибору. Зробити короткі, яскраві, об’єктивні новини не менш складно, ніж розтягнутий випуск, котрий, як правило, ніхто до кінця не додивляється. А «нарізки» із зарубіжною інформацією кожної години — це що, новини?
— А як же публіцистичні проекти «Знай наших», Спецпроект «Репортера»?
— Ці напрями ми якраз розвиваємо. У щотижневому форматі буде виходити програма Лесі Гонти «Невигадане життя» (в минулому році — «Село Глухівка»). Також раз на тиждень буде виходити «Спецрепортер». Для нашого каналу це вже велике досягнення.
— Як ви оцінюєте становище українських журналістів у політичних умовах, що склалися?
— Як і раніше, частина політичного бомонду країни, включаючи того ж Ющенка, слабо розуміють, що таке вільна преса і принципи роботи журналістів. Тому, перш ніж пред’являти будь-які претензії стосовно до журналістів або радити щось зробити, було б добре, аби вони своїми діями забезпечили умови дотримання свободи слова для ЗМІ. Поки що досить незначне число політиків робило кроки в цьому напрямку. Є політики, яким симпатизуєш, до інших ставишся з прохолодою. Але я б хотів бачити не ставлення, а можливість рівною мірою освітлювати політичне життя країни. Для мене немає великої відмінності між фігурантами нашого політичного процесу.
— Чи не означає поява «Бізнес-репортера», що канал переорієнтується на більш заможну аудиторію?
— Не означає. Просто в ранішній час є певний попит на бізнес-новини. І розширювати їх більше за п’ять хвилин ми поки не будемо. Ми маємо намір робити яскраве розважальне телебачення, ми цінуємо свого глядача і хочемо запропонувати йому свято в 24 години на добу, і тому витрачаємо наші зусилля і гроші на проекти, пов’язані з шоу-програмами, з телебаченням розважального формату.
— Але ставку на це роблять також «Інтер» і «1+1». Чи вийде достойна конкуренція?
— Звичайно, конкурувати з ними нелегко, але ми намагаємося не відстати. Якщо не змінюватися, ти не зможеш бути конкурентоспроможним. До того ж конкурентне середовище стало більш активним. Рекламний ринок виріс більш ніж у два рази. З’явилися можливості, яких раніше не було. Не лише займатися власним виробництвом, але й більш серйозно підходити до телебачення як до бізнес-процесу. За моєю інформацією, більшість загальнонаціональних телеканалів не тільки окупні, а й прибуткові. За три роки існування змогли стати окупними й ми. Нас дивиться близько 10% аудиторії країни. Бізнес-підхід до телебачення дозволяє приймати рішення на економічній основі, а не на ефемерному уявленні про прекрасне, і люди починають мислити по-іншому. Вони говорять про комерційне телебачення, а не про телебачення як мистецтво. Все-таки це різні речі. Коли говорять про телебачення як мистецтво, то розраховують на думаючу частину населення. Але всі прекрасно знають, що це телебачення меншості. У Радянському Союзі було 2-3 канали, і вони не давали вибору. Тому навряд чи коректно говорити, що 90% населення подобалися класичні концерти на цих каналах. Зараз з’явився вибір.
Ми ж намагаємося поважати нашу аудиторію, розуміти інтереси наших глядачів, тому й враховуємо рейтинги. Якби рейтинг показав, що глядач хоче бачити фільми Тарковського, то завтра вони б демонструвалися на всіх каналах. Але люди хочуть дивитися «Вікна», «Велике прання», і це я не вважаю ознакою поганого смаку. Адже у ресторані ви не завжди замовляєте лобстера. Це нормальний людський інтерес до життєвих розмов, спроба з’ясувати, як же думають інші. Про це говорять на кухнях у більшості сімей Троєщини чи Оболоні. Вважаю, що це — нормальний якісний продукт, і він затребуваний. Якщо така можливість з’являється, ми повинні рухатися назустріч глядачеві, а не намагатися нав’язати свої смаки.
— А вам особисто що більше подобається — «Вікна» чи «Принцип доміно»? Ви керуєтеся власними уподобаннями, складаючи сітку мовлення?
— Тут діють не особисті уподобання, а дослідження структури аудиторії. Та чи інша програма «працює» в той чи інший час. Професійно зроблено і те, й інше. Мені менше подобається «Великий куш». Більше — «Велике прання», але ще більше «Вікна» на нашому каналі.
Адже в світі поширений інший підхід. Ось у мене на столі свіжий номер американського журналу «Верайеті». Він розповідає про ринок телебачення, кіно і шоу-бізнесу. Тут ви не знайдете ані найменшого нагадування про те, наскільки той чи інший фільм гарний як мистецтво. Зате безліч цифр. Графіки збирання грошей певним фільмом, де який телепродукт програв чи виграв, рейтингові сітки основних каналів. У нас про це фактично не говорять. Є міркування на тему, наскільки кому що сподобалось. Телекритика, безумовно, важлива — обговорення тільки підігріває попит. З другого боку, ніде не знайдеш цифр, видань, які б допомогли розібратися спеціалістам у ситуації.
— В моді і реал-шоу, досвід зйомок яких є і у вашого каналу («Тепер ти в армії»). Ви і надалі не залишитеся відстороненими від цього процесу?
— Навряд чи до останнього часу міг похвалитися аналогічним досвідом. Оцінюю «Тепер ти в армії» позитивно. З погляду вкладених грошей і отриманого результату, можна сказати, що експеримент вдався. Знаємо, де лежать граблі, на які не треба наступати. Ми краще слідкували за грошима, ніж наші колеги із ТБС, і зробили правильнішi висновки із отриманого досвіду.
— Не вклали би мільйон у «Гарем»?
— Думаю, ця цифра була названа більше для краси. У нас немає таких грошей. Наш проект — «Козаки-розбійники». Це дитяча гра у дорослому телевізійному виконанні. Ціла армія розбійників намагається зашкодити шістьом козакам знайти скарб. Дія розгортається протягом декількох днів в екзотичних місцях гірського Криму. Був жорсткий відбір учасників. А переможець буде визначатися з неабиякою часткою гумору.
— Передбачають, що цей жанр стане класичним на ТБ?
— Безсумнівно. Але не думаю, що на реал-шоу світ клином зійшовся. У будь-якому випадку, вони змінюються — і формати, і підходи до виробництва. Той великий бум, який був року півтора на Заході, прийшов тепер до нас. Глядач інколи скаржиться, що скрізь однакові програми. Але програми-то дивиться, тому що вони насправді різні.
— Ви входите в трійку каналів, на яких знімаються серіали. Ваша кінопродукція буде чимось принципово відрізнятися від інших?
— Ми не вигадаємо нічого нового. Жанри мелодрами, комедії, детективи придумали до нас. Відмінність у сценаріях, акторах, режисерах. Відмінність у підході — ми знімаємо виключно на українській території з флером того, що відбувається тут. Розраховуємо на лояльність нашої аудиторії. Якщо в серіалі («Завтра буде завтра». — Ред. ) знайшли місце і мелодрама, і детектив, і комедія — він приречений на успіх.
— Російський бізнес показав перевагу над вітчизняним. А з ідеями те ж саме?
— Російський рекламний ринок у десять разів більший від нашого. Москва внаслідок мовних чинників є столицею усього російськомовного населення. В орбіту тяжіння потрапляє і Україна. Тому, якщо українська влада буде робити акцент на захисті української мови, тоді можливості кооперації Росії і України перейдуть в інші форми. Зараз програми знімаються з самого початку російською мовою, що дуже вигідно. Російські й українські телекомпанії економлять гроші, орієнтуючись на різні ринки. І для нас питання кооперації з російськими каналами є пріоритетним. Розширюємо ринок, отримуємо доступ до іншого професійного середовища, можемо запропонувати більш якісний продукт для своєї аудиторії. Хоч не виключаємо інших варіантів.
— А чи не може російський телевізійний чинник вплинути на політичну ситуацію в країні?
— На цьому етапі — навряд чи. Ті, хто жадав спільності з російським культурним середовищем, — її і отримують. Просто публіка, яка залучена до спільного культурного процесу, буде завжди цікавитися російським політичним життям.
— Повертаючись до «Нового» каналу. Він досяг вищої точки свого рейтингу?
— Що ви! У нас великі плани з цього приводу. Будемо брати штурмом нові висоти. Будуть нові обличчя. Ми пропонуємо глядачеві в цьому році разів у два-три більше, ніж у минулому. Істотний прогрес і в області власного виробництва, і спільних проектів. Якість інших програм, серіалів і фільмів істотно покращиться. Серед них будуть оригінальні, ексклюзивні, багато чого глядачі побачать уперше. Ми назвали сезон «Осінь сюрпризів», і всю осінь збираємося робити сюрпризи не тільки глядачам, а й нашим конкурентам.
