Ольга ГЕРАСИМ’ЮК: перемогти недуг
Не вважайте банальністю, але, по-моєму, девізом передач Ольги Герасим’юк «Без табу» на «1+1», та й усієї її творчої діяльності, можна сміливо назвати вислів Конфуція «Легше запалити одну маленьку свічку, ніж проклинати темряву». Теми програми, яка є гордістю телеканалу «1+1», і просто розповіді про нелегкі долі героїв — це дійсно те світло, завдяки якому (як сподівається сама Ольга Герасим’юк) багатьом жити стане простіше. Просто багато хто зрозуміє, що жити варто.
Цього тижня відбулися зйомки циклу програм, присвячених справді складним темам — не тільки для обговорення, але навіть для простої згадки. Необхідно зауважити, що зйомки програми «Без табу» в павільйоні — це вже завершальний етап роботи. Принаймні, коли автором проекту є Ольга Герасим’юк. Записам передує робота команди з героями — їх пошук, довгі обговорення та домовленості (багатьом дійсно непросто виступити перед всією країною і розповісти про найболючішу тему їхнього життя), підготовка сюжетів, які транслюються тут же у студії, написання сценарію і т.д.
Мене вразила і приємно здивувала атмосфера в студії. Все по-справжньому. Все на одному диханні. Все так, як ви бачите на екрані. Розсаджуються глядачі — дуже тихо і чинно; жодних вказівок режисера та неонових табличок, що загоряються у потрібний час з написом «аплодисменти» — зал сам вирішує, коли треба висловити свою вдячність. Герої з’являються у найостанніший момент, і, якщо чесно, глядачі не знають теми програми до самого початку. Жодних «Стоп» чи «Ще раз», майже жодних пауз, оскільки йдеться про дуже делікатне — про людські почуття, враження та спогади. І найголовніше — Оля, як професійний журналіст, ведуча і, насамперед, — психолог, вміло балансує на межі професії (це робота — записати програму) та особистого ставлення до героїв (за визнанням Ольги, вся знімальна група і після програми зберігає теплі й дружні стосунки з героями, всіляко намагаючись їм допомагати).
Перед зйомкою цієї передачі всім роздали рожеві стрічки-значки. Багато хто гадав — до чого б це, чекаючи, очевидно, чогось радісного. І помилилися. Багато глядачів були просто приголомшені, почувши пояснення Ольги: «Рожева стрічка означає: «Я учасник руху в підтримку хворих на рак молочної залози». І тут, зізнаюся, перше бажання, яке я відчула, прокрутивши в думках хід усієї програми, — це піти. Просто втекти від проблеми, не намагаючись розібратися у своєму ставленні до неї.
А актуальнішої теми не буває. Україна займає одне з перших місць у Європі за кількістю випадків хвороби. Наш Київ та промислові міста — на першому місці, найбільш небезпечна зона ризику — Одеська область. І з кожним роком хвороба «молодшає».
Прослухавши відверті розповіді героїнь, які повстали проти своєї хвороби і зрозуміли, що треба жити, а також виступи лікарів та зацікавлених цією проблемою, саме тоді я подумала про свічку в темряві. У цей момент нею було «Без табу». Як стверджують лікарі, найбільш необхідна допомога жінці після операції — психологічна. Треба більше дізнаватися, треба знаходити «друзів по нещастю», треба активно шукати підтримку і допомагати, необхідно спілкуватися і брати приклад із сильних та сказати собі: «Я вчинила правильно».
На Заході преса та соціальні організації є незвичайно великою та могутньою силу, яка бореться з незнанням. У русі також беруть участь добровольці, різні комітети, лікарі та психологи… І перемагають недуг разом. В Україні цього ніколи не було. Більше 40% жінок гине тому, що звертаються до лікарів надто пізно… Замість необхідних трьох з половиною тисяч апаратів для обстеження у нашій країні тільки 313… Але все ж хтось намагається щось робити. Хворі люди взяли справу порятунку один одного у свої руки. І я думаю, що стала свідком свого роду історичної події. Головне — розпочати та вимовити вголос те, про що деякі бояться й думати. Як зробила у цей день команда «Без табу»…
