Ольга ТАУКАЧ: «Ми повірили в прямий ефір»

До 31 березня черга претендентів на участь у ток-шоу «Саме той» (телекомпанія «Гравіс») уже виструнчилась. Принаймні, так це жартома визнають постійні ведучі цієї програми, яка щоденно, окрім вихідних, виходить на першій кнопці, Ольга Таукач і Костянтин Жура. Як і в кожному жарті, в цьому визнанні присутня й частка правди: бажаючих «засвітитися» перед електоратом на Першому Національному більше, ніж днів, що залишилися до виборів. Передвиборчі перегони — це як стихія, яку треба пережити. У справедливості цього твердження журналісти мали можливість переконатися під час останніх парламентських виборів, коли представники «суб’єктів виборчої кампанії» використовували усі можливі й неможливі засоби впливу на авторів передачі. Щоправда, за словами О. Таукач, нинішнє законодавство більш досконале, тому журналісти у виборі гостя студії будуть керуватися тільки тим, що відбувається у країні й що цікаво глядачеві.

На цьому тижні «Гравіс» відзначав п’ятиріччя своєї головної програми — щоденного ток-шоу «Саме той». Цей маленький ювілей став приводом для підведення деяких підсумків. Про це — в інтерв’ю «Дню» генерального директора телекомпанії «Гравіс» Ольги ТАУКАЧ.

— Прямий телевізійний ефір є своєрідним барометром стану свободи преси. Які зміни за п’ять років, на вашу думку, відбулися у нашій країні у цій сфері?

— Безумовно, зміни відбулися — і в кращий бік. По-перше, коли ми розпочинали працювати у прямому ефірі на державній телекомпанії, то гості студії не вірили, що вони будуть виступати у реальному часі, думали, що можна казати усе, що ти хочеш, і тебе не будуть цензурувати. Настільки усі ми тоді були зашорені — і журналісти, і політики! Зараз уже рідко зустрінеш людей, які запитують, чи це насправді прямий ефір. По-друге, відбулися зміни у центральному секторі вітчизняного партійного спектру. Уявити собі десять, навіть п’ять років тому, що одна політична партія є спонсором програми, яку виробляє телекомпанія, де представники іншої партійної структури є засновниками, було би досить складно. І якщо це відбувається із нашою компанією вже протягом року, то воно є свідченням того, що ми стали внутрішньо більш цивілізованими. Це ще один крок нашого суспільства до якісно нових ЗМІ.

— Чи якось вплине передвиборча кампанія на формат вашої передачі?

— Мені, поки що, важко відповісти на це запитання. Безумовно, розмова із журналістом, який не є членом якоїсь партії і професійно виконує свої обов’язки, була б набагато корисніша глядачам, ніж півгодинний виступ кандидата в депутати перед камерою. Але про це можна буде говорити, коли ми остаточно вивчимо законодавчу базу, на тлі якої будуть відбуватися вибори.

— Початок передвиборчого процесу засвідчив готовність деяких його учасників використовувати «брудні» технології у боротьбі за виборця. Що може цьому протиставити ваша команда?

— Я вважаю, що порятунок людини знаходиться в руках самої людини. Це стосується і ЗМІ. Я вдячна і засновникам телекомпанії, і спонсорам, за допомогою яких виходить в ефір програма, що вони не втручаються у творчий процес. До речі, це записано в установчих документах ТК «Гравіс»: засновники можуть впливати на процес лише одним способом — призначенням директора, який несе повну відповідальність за те, що відбувається в ефірі. Повертаючись до питання про свободу преси, хочу нагадати заклик Ліни Костенко: «Шукайте цензора в собі» . Так, як самі журналісти зацензурують, — жодна політична партія, жоден керівник не може це зробити.

— Нещодавно ваша телекомпанія отримала ліцензію на мовлення на 7-му каналі. Відомо, що у конкурсі брали участь декілька компаній. У чому особливість запропонованої вами концепції?

— На інформаційному ринку ми маємо репутацію, передусім, політичних журналістів. Але у всіх нас ростуть діти, і ми хочемо, щоб вони росли кращими, хочеться їх виховувати на гідних прикладах, тому ми вирішили дещо відійти від політичної журналістики. Тому ми запропонували концепцію каналу кінопоказу, прообраз каналу «Культура», який впроваджено Національною телекомпанією у невеликому обсязі на Другому телеканалі. Думаю, що настає час, коли людям більш цікаво, що саме відбувається у світі, у культурі, ніж у приміщенні Верховної Ради. Будемо показувати фільми й робити новини, але — культурного життя. Зрозуміло, що подібний задум потребує великого фінансування.

— Якось ваш колега Костянтин Жура сказав, що найпопулярнішими питаннями, які завжди ставлять в ефірі глядачі до усіх без винятку гостей студії, є: «коли підвищать зарплату?», «коли виплатять пенсію?» та «коли повернуть заощадження?». Зрозуміло, що не всі гості — в силу специфіки своєї посади чи роду діяльності — можуть відповісти на ці запитання. Тоді як самі глядачі можуть запропонувати свій рецепт виживання в наших умовах. Здається, у програмі «Саме той» був подібний прецедент?

— Так, ми отримуємо велику пошту, де глядачі пропонують, кого варто запросити у студію. Одна жіночка написала: «Кого ви запрошуєте? Якихось міністрів і депутатів. Запросіть мене, і я розповім, як я виживаю». І ми запросили її у студію, оплатили дорогу до Києва. Щоправда, у прямий ефір ми її побоялися брати, оскільки прямий ефір — це певні вимоги до людини, до формулювання думок. Може, і дарма — запис пройшов дуже спокійно. Наша героїня розповідала, як вона живе на пенсію, що не слід сумувати, а треба працювати.

— Вам вдалося зберегти свій колектив майже незмінним протягом усіх цих років. Як вдається невеличкою командою досягти якісного результату?

— Я переконана, що чим менше людей працює, тим плідніша їхня співпраця: вони знають, що повинні розраховувати тільки на власні сили. У нас мало журналістів, але це висококласні фахівці. Із ними мені пощастило працювати ще у попередньому житті — на державному ТБ та радіо. Це була блискуча школа журналістики. Едуард Котенко, Володя Семена, Олена Каткова, Юлія Валєєва — невеличка команда, яка щодня готує прямий ефір «Саме той», «Новини «Бістро», «Зустріч у «Бістро».

— Ваш рецепт роботи з колегами?

— Я їх дуже люблю. І мені здається, що це взаємно.

Розмовляла Діана БАЗИЛЯК, «День»

P.S. «День» приєднується до привітань найвитривалішого ток- шоу вітчизняного телепростору й бажає наснаги його творцям.