Орфей знов у пеклі

Для того, щоб зрозуміти, що таке російське телебачення, треба дивитися телевізор. Щоб зрозуміти, що про себе думають телевізійники, якими вони хочуть себе бачити, треба дивитися, хто став лауреатом премії «Тефі».

«Тефі» не можна повною мірою назвати дзеркалом російського телебачення. Якщо «Тефі» і є дзеркалом, то дуже кривим. Причому, в різні періоди спотворення відбувається в протилежні напрями. З 1994-го, коли «Тефі» народилася, по 2000-й телевізійники прагнули нагороджувати кращих, і досить часто їм це вдавалося. Кращою телекомпанією тоді була НТВ, і багато бронзових статуеток із зображенням Орфея, що розриває собі груди, щоб грати на струнах душі, вручалося представникам цього каналу. Премію одержували ті, котрі тоді були кращими: Світлана Сорокіна в номінації «Інтерв’юер» у програмі «Герой дня», програма «Голос народу», «Підсумки з Євгенієм Кисельовим», «Ляльки» та інші.

Путінізм із порогу заявив про свою несумісність із журналістикою, і перша дія, яку вчинив Путін, ставши президентом, — це знищення НТВ. Подальше вбивство журналістики розтягнулося на 13      років. Телевізійне співтовариство, вмираючи, намагалося не те щоб чинити опір — ні про який опір не йшлося — але час від часу випрямляло спинку і демонстративно вручало бронзового Орфея тому, в чиїх руках це творіння Ернста Невідомого не виглядало глузуванням. У цей період Академія російського телебачення вручила «Тефі» Олександру Сокурову (2007 рік), прекрасній Юлії Мучник із томського ТВ2 (2003, 2008 і 2010 років), документальному фільму «Ганна Політковська. Останнє інтерв’ю» (2007 рік), фундаторці регіонального російського ТБ Манані Асламазян (2010 рік), а також програмам на РЕН ТБ: «24» з Ольгою Романовою (2004 рік) і «Тижню» з Маріанною Максимовською (2008, 2009, 2010 і 2011 роки).

Межею став 2014 рік. Анексія Криму й агресивна війна проти України потребували не просто іншого телебачення. Після Криму необхідно було викоренити в публічному просторі будь-який прояв справжніх цінностей фаху. До Криму можна було заповнювати ефір брехнею, і одночасно наділяти вищою телевізійною винагородою Сокурова і Мучник, Романову і Максимовську, Манану Асламазян і фільм про Політковську. Після Криму премія «Тефі» стала винагородою лише за брехню та зраду фахові.

Для того, щоб ця принципово нова система цінностей стала послідовною політикою головної телевізійної премії, «Тефі» відібрали в її творця, Академії російського телебачення, і передали спеціально для цієї мети створеному Комітету індустріальних телевізійних премій. З 2014 року «Тефі» не є премією телевізійного співтовариства, в якому, незважаючи на всі деформації та конформізм, проте, були проблиски уявлень, яким має бути фах.

«Тефі»-2017 — це втілення та публічне виявлення тих принципів, які остаточно перемогли в російському телебаченні після 2014 року. Серед нагороджених немає нікого, кого можна було б навіть з натяжкою назвати журналістом. Зате є «найкращі учні» школи брехні та ненависті. Зазирнемо до цієї кунсткамери.

МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

«Тефі»-2017 у номінації «Інтерв’ю» отримав Володимир Соловйов. Важко було б дібрати більш знущальну кандидатуру для того жанру, який вважається однією з вершин фаху журналіста. Соловйов дуже любить брати інтерв’ю в начальства. Особливо у Путіна. Про те, як він це робить, можна написати книжку або зняти психологічний фільм під назвою: «Холуй и господин». Коли Соловйов бере інтерв’ю в Путіна, то вся його постать, спрямована до головного начальника, дихає одним відчуттям безмежної відданості та бажанням зробити послугу. Всі питання послуговують одній меті: засвідчити величезну велич президента Путіна та його абсолютну перевагу над іншими людьми на планеті. Жодного гострого питання, всі питання — це послужливі паси прямо на начальницьку ніжку, після яких «інтерв’юер» захоплено аплодує забитому в порожні ворота голу.

Не меншим знущанням із фаху стало оголошення лауреатів у номінаціях «Інформаційно-аналітична програма» та «Ведучий суспільно-політичного ток-шоу». В першій — «Тефі» отримала програма «Вести недели» з Дмитром Кисельовим, у другій — лауреатами стали Ольга Скабеєва, Євгеній Попов (програма «60 хвилин») і Роман Бабаян (програма «Право голосу»).

Усі четверо лауреатів гідні винагороди за послідовне антизахідництво, антиукраїнство і нескінченну брехню. Окремо варто сказати про Артема Шейніна (програма «Перша студія»), який став фіналістом у номінації «Ведучий ток-шоу», тобто, йому не вистачило лише одного кроку до заповітної статуетки. І це якось несправедливо, оскільки людина дуже прагнула. Навіть відро з написом «лайно» вносив до студії і пропонував своєму опонентові покуштувати вміст. Не знаю, чого ще хочуть бюрократичні душі цих членів «індустріального комітету»? Можливо, чекають від Шейніна, що він придумає щось ще більш вражаюче. А як би виглядав вихід Шейніна з його знаменитим відром на церемонії вручення й урочистим опусканням бронзового Орфея до заповітної посудини. Це був би символ епохи Путіна.

Утім, організатори «Тефі»-2017 зуміли створити інший символ епохи, може, не настільки наочний і видовищний, але не менш вражаючий, ніж Орфей у шейнінському відрі. Йдеться про лауреата премії в номінації «Просвітницька програма», яким стала «Військова таємниця» Ігоря Прокопенка на РЕН ТБ. Те, що мілітаристську, ксенофобську, антизахідницьку й антиукраїнську програму «Військова таємниця» нагородили в номінації, у назві якої є прикметник «просвітницька», — само по собі абсурд. Але справжнього символізму цьому нагородженню додає те, що «Тефі» за просвітництво отримав саме Ігор Прокопенко.

Річ у тому, що напередодні церемонії вручення «Тефі» (25.09.17) Ігор Прокопенко видав у ефір наступний випуск своєї авторської програми «Самые шокирующие гипотезы», в якій слово надавалося тим, хто переконаний, що Земля — плоска. Ігор Прокопенко побудував свою програму таким чином, що ця маячня розглядалася не як дивацтво, химера, або хоч би як екзотична гіпотеза. Ні, в кадрі один за одним з’являлися люди, які пояснювали, що «Земля — плоска і накрита прозорою кулею», а також запевняли, що наша плоска, як млинець, планета — нерухома, а всі космічні польоти — не що інше, як комбіновані зйомки.

«Тефі» за просвітництво в руках Прокопенка, що просуває в маси ідею плоскої форми Землі, Соловйов як найкращий інтерв’юер і Шейнін зі своїм відром за крок від «Тефі» — ось сходинки пекла, в яке занурюється російське телебачення. Легендарний Орфей, чия статуетка вручається лауреатам «Тефі», добровільно пішов до підземного царства Аїда заради порятунку коханої. Сьогодні організатори «Тефі» насильно змушують міфічного співця йти до пекла. Орфею не звикати, він уже був у пеклі. А ось Росія... Втім, Росії теж не звикати.