Передсмертні галюцинації щура
Доктор Джімо Борджигін з Мічиганського університету, вивчаючи роботу мозку у щурів, які померли від інсульту, встановила, що енцефалографи фіксують декілька різких сплесків мозкової активності вже після того, як серця нещасних звірят уже зупинилися. Це явище, яке дістало назву «білясмертні видіння» здобуло широку популярність ще 1975 року, після виходу книги психіатра Раймонда Муді «Життя після життя». Дослідження доктора Джімо Борджигін дозволяють передбачити, що такі видіння після смерті організму забезпечують підвищений викид ендорфінів, речовин, які діють подібно до наркотиків, за що їх інколи називають «гормонами щастя».
Щось схоже відбувається зараз у російських засобах масової інформації. Чим гірша ситуація в економіці та політиці країни, тим більше «гормонів щастя» викидають російські медіа.
Політолог Олексій Чадаєв опублікував 15.09.2015 у «Известиях» статтю за назвою «Новый политический ландшафт», в якій підводить підсумки виборів до місцевих органів влади, які щойно відбулися. «Найважливіший політичний підсумок кампанії-2015 такий: ми — вільна країна. Вільніша, ніж у найбільш капітулянтські часи кінця минулого сторіччя. І це досягнення, яким ми маємо право пишатися».
Нагадаємо, що за підсумками цієї компанії, дійсно, з’ясувалося декілька істотних уточнень до політичного ландшафту Росії. По-перше, отримав емпіричне підтвердження факт, що владу в Росії неможливо змінити на виборах, оскільки скрізь чинні губернатори перемагають своїх опонентів, а в законодавчих зборах регіонів відтворюється за фактом однопартійна структура, яка складається з чотирьох відростків єдиної партії влади.
По-друге, в цілому ряді регіонів результати виборів стали вже цілком туркменськими: 97% Тулєєва в Кемеровській області і 94% Мінніханова — в Татарстані, наприклад.
По-третє, Кремль ухвалив остаточне рішення викинути реальну опозицію з політичного процесу. «Центр ваги політичного життя перемістився до Костромської області», — заявив Дмитро Медведєв, коментуючи хід виборів. Причиною такої політико-географічної аномалії стало те, що в цій маленькій області, в єдиній на всю величезну Росію, було допущено до виборів партію злісних опозиціонерів з підозрілою назвою ПАРНАС, одним із співголів якої був убитий Борис Нємцов. Локалізувавши все зло в одній точці, влада змогла стягнути туди всі сили й перемогти: ПАРНАС у Костромі не пройшов.
Важко сказати, що з вищепереліченого політолог Чадаєв вважає ознаками небаченої свободи. Втім, він якоюсь мірою дає пояснення своїй ейфорії. Ось, що він пише: «І як не дивно, «більше демократії зовсім не означає «менше патріотизму». Багатопартійність, конкурентні вибори, діалог влади з громадянським суспільством, спільні процедури контролю за чистотою голосування — все це, як з’ясувалося, прекрасно піддається імпортозаміщенню».
«Імпортозаміщення демократії» — ось що, виявляється, викликало такий потужний викид «гормону щастя» в голову політолога Чадаєва, яким гормоном він щедро поділився з рештою росіян. Про багатопартійність і конкурентні вибори по-російськи ми вже говорили, тепер про «діалог влади з громадянським суспільством». Це диво росіяни могли бачити в своїх телевізорах минулого тижня на повен зріст. На всіх каналах показували, як Путін зібрав у коло якихось людей, серед яких були і міністри російського уряду, і влаштував деяким міністрам прочухан у дусі суворої виховательки дитячого садка, яка грізно запитує малят, чи помили вони руки перед їдою, та ще вимагає пред’явити чисті долоньки.
— Та ми долоньки з милом вимили, Маріє Іванівно! — протяжно канючили міністр фінансів Антон Германович Силуанов і голова Центробанку Ельвіра Сахібзадівна Набіулліна, намагаючись дати правильну відповідь на запитання, де вони зберігають свої особисті заощадження, мовляв, боронь Боже, Маріє Іванівно, лише в російських банках зберігаємо, що ж ми не розуміємо поточного моменту, чи що.
— А я, Маріє Іванівно, їх навіть щіточкою потерла, — протягує тремтячі руки паханові, який глумливо посміхається, заступник голови уряду Росії Ольга Юріївна Голодець, відповідаючи на запитання, в якій поліклініці вона обслуговується. У цілком і повністю російській, можете навіть не мати сумніву, дракончику ви наш чудовий.
Дивно, що Путін не зажадав від членів уряду негайно пред’явити для загального народного огляду і ретельної перевірки засоби контрацепції та особистої гігієни, якими вони користуються. Мабуть, це буде зроблено на наступному збіговиську Загальноросійського народного фронту. Адже саме цей небачений у світі «інститут громадянського суспільства» мав на увазі політолог Чадаєв, коли писав про «діалог влади».
Особливу радість політологові Чадаєву доставила та обставина, той «вражаючий парадокс», що «реальної демократії в Росії стало більше саме тоді, коли стосунки із Заходом виявилися на найнижчій точці з початку 1990-х». Судячи з того, куди рухаються наші стосунки не лише із Заходом, але й з усім світом, скоро в Росії буде одна суцільна демократія, тобто не буде нічого, окрім всепоглинаючої демократії.
Втім, «гормони щастя», які у великій кількості викидала минулого тижня вмираюча економіка і політика Росії, проникли в голови більшості працівників російських ЗМІ і абсолютної більшості політологів. Особливо багато цього наркотика дісталося політологові Володимирові Лепехіну, який, мабуть, так і не отямившись від передозування, опублікував у головній державній інформаційній агенції РІА «Новости» статтю за назвою: «США втрачають друзів і союзників, Росія ж ними обростає».
Головна теза статті: «У ставленні світової спільноти до США, здається, намітився перелом. Все більше країн дистанціюється від Вашингтона і розвертається у бік Москви».
Не будемо про США, оскільки російська преса і експерти їх уже стільки разів ховали, що навіть якось незручно погане говорити про небіжчика, а доброго про цю країну, як усім у Росії відомо, сказати зовсім немає чого.
Головною ж прикметою «все більшої кількості країн, які розвертаються в бік Москви», політолог Лепехін назвав саміт ОДКБ, який відбувся минулого тижня.
Це дуже потужна організація, в якій спочатку було дев’ять країн, потім чомусь залишилося лише шість. Спочатку вона називалася «Ташкентський пакт», оскільки договір було підписано в Ташкенті. Але раз Узбекистан із ОДКБ якось абсолютно по-англійськи віддалився, прихопивши з собою Грузію і Азербайджан, то це назва, мабуть, вже не актуальна. Отже, минулого тижня Росія «обросла» такими друзями і союзниками, які «розвернулися в бік Москви» і зібралися в Душанбе послухати Володимира Путіна. Там окрім самого Путіна були лідери Білорусі, Казахстану, Киргизії, Вірменії і Таджикистану. Ось ця могуча кучка, за словами політолога Лепехіна, і є, мабуть, ті, хто здійснить «перелам у світовій спільноті».
Як показали вибори, які відбулися минулої неділі, політика в Росії померла і в даний момент перебуває в стані трупного окостеніння. Показники економіки майже аналогічні. 2014 року частка нафти, нафтопродуктів і газу в експорті Росії виросла до 66,3%. Це найвищий показник за всю радянську і пострадянську історію країни. Дві третини експорту виробляє менше 1% населення. Решта фактично живе за рахунок вироблюваного цим відсотком.
У маленького щура галюцинації щастя виникають протягом декількох секунд після зупинки серця. Росія дещо більший організм, через що процеси в ньому тривають довше і мають велику інерцію. Скільки ще вмираючі політичні і економічні структури Росії вироблятимуть і транслюватимуть через ЗМІ ці «гормони щастя», сказати складно, але довго ця дивна аномалія тривати не може.
