Перший досвід

Киянам та гостям столиці запропонують для перегляду одразу три стрічки — «Ленінопад» (19 хв.) Антона Середи, «Битва за незалежність» (32 хв.) і «Нове українське кіно» (19 хв.) Олексія Ананова. Як розповіли «Дню» на каналі, у першій картині мова піде про ініціативи зі знесення пам’ятників Леніну. Автор спробує з’ясувати, що стоїть за руйнацією мертвих архітектурних форм і чи змінить воно ставлення українців до свого життя? У «Битві за незалежність» журналісти запропонують свою версію бачення того, як останні події в країні змінили уявлення українців про свою свободу та незалежність. У третій картині відомий телеведучий Олексій Ананов поділиться власними творчими рефлексіями щодо нових успіхів та викликів, які постали перед українським кінематографом.

Власне, це не вперше документальні есе «112 Україна» покажуть у кінотеатрі «Ліра». На каналі такий контакт з глядачем хочуть зробити регулярним, тому, починаючи з 19 вересня, щосуботи запрошують любителів документалістики на спільний перегляд та навіть обговорення своїх робіт. Цікава ініціатива дасть шанс наочно зрозуміти запити аудиторії, можливо — навіть подискутувати. Стартував показ минулої суботи, коли в «Лірі» продемонстрували картини «Слов’янськ. Повернення» (34 хв.) Ксенії Пясківської, «Раша, гудбай!» (16 хв.) Віолетти Трикової, «Анексія» (10 хв.) Роксани Руно та «Вкрадений мир» (15 хв.) Ксенії Смірнової.

Запропоновані для перегляду «10 найкращих стрічок на найважливіші політичні, економічні та соціальні теми» (як їх позиціонує «112 Україна») не назвеш документальними фільмами у класичному розумінні. Це розуміють і самі телевізійники. Але як оригінальні телеесе зі свіжою постановкою проблемних та обговорюваних у суспільстві питань, спробою суб’єктивного переосмислення нашої дійсності, роботи журналістів та ведучих каналу не просто мають право на життя, а стають своєрідним дискусійним явищем. Наприклад, картину «Слов’янськ. Повернення» Ксенії Пясківської, яка працює на «112 Україна» з першого дня існування каналу, глядачі називають особливо вражаючою: героїчні подвиги українців у окупованому терористами місті не можуть не захоплювати, біль, несправедливість, навіть зрада сусідів, які регулярно крадуть прапор України у одних з героїв стрічки, і, зрештою звільнення Слов’янська та оптимістичний погляд на своє майбутнє — все це повертає глядачів у ті тривожні воєнні дні, що пережили місцеві жителі в період окупації. До найменших деталей прописано сюжет, вражають долі реальних героїв, відсутні «робочі» сцени та синхрони. Стрічка не відпускає з уваги ні на хвилину.

Натомість інша картина — «Раша, гудбай!» Віолетти Трикової — претензійно зазіхає на складу тему: чому український та російський народи посварилися?.. Однак відповідь автори фільму занадто спростили — провина в цьому на владі... обох країн. І російській пропаганді. Та й взагалі є суперечливою концепція поставленого каналом запитання: «Чому два братніх народи лише за один рік стали ворогами?» Братніх? За один рік? Словом, важко без осмисленого занурення в історію за 16 хвилин сюжету дати відповіді на це запитання. Інакше — є ризик скотитися до тієї ж пропаганди, на яку нарікаєш. З іншого боку, якщо фільм викликав багато запитань і навіть бажання подискутувати, — значить, «зачепив»...

«Режисерами та авторами фільмів стали ведучі та журналісти телеканалу «112 Україна». Для багатьох із них це був перший досвід, а дехто з ведучих, відчувши в собі сили, зняв уже по кілька кінокартин. Результат окремих робіт перевершив наші очікування, що було підтверджено рейтингами та відгуками глядачів. Є стрічки, які вже беруть участь у фестивалях документального кіно», — зазначає генеральний продюсер телеканалу Сергій Логунов.

За тиждень — 3 жовтня — канал вже анонсували перегляд короткометражок «Фортеця «Кіборгів» (28 хв.) Юлії Кирієнко, «День V» (25 хв.) Віолетти Трикової та «Ніхто, крім нас» (15 хв.) Богдана Піленка. «Кожний фільм — це окрема тема, окремий сюжет і погляд автора на події, — йдеться в анотації. — Щоб якнайширше розкрити порушену у стрічках проблематику, автори побували в зоні АТО, спілкувалися з учасниками воєнних дій і очевидцями. Творці фільмів у своїх роботах спробували подивитися на події очима як відомих людей, так і звичайних українців. Тому поряд із думками таких знакових для нашої історії особистостей, як Леонід Кравчук, Левко Лук’яненко, у кінокартинах звучать думки простих перехожих на міських вулицях». Тож приходьте в кінотеатр, дивіться, дискутуйте... Самі ж телевізійники не раз наголошували, що тільки вітають обґрунтовану критику на старті своєї кінематографічної дороги.