Побиття під грифом «дрібне хуліганство»

Остання ситуація пресингу, яка сколихнула журналістське середовище, — напад на співробітника інтернет-видання LB.ua, виконавчого секретаря Київської міської організації Незалежної медіа-профспілки України Георгія Ермана. 11   червня сайт НМПУ розмістив повідомлення про фізичний тиск на свого працівника. 8 червня поблизу станції метро «Дарниця» на Григорія Ермана напали п’ятеро молодиків, які вимагали у журналіста вигукувати на відеокамеру гасла «Слава Україні» й «Комунізм — лайно», хоча самі здебільшого говорили російською. Також нападники звинувачували Ермана у антинаціоналізмі, який нібито проглядає з його публікацій, і погрожували розправою, якщо медійник і надалі писатиме про ультраправих у некоректному світлі. Пресинг супроводжувався легкими ударами у спину, які не залишили слідів. Насамкінець сутички група осіб розбила яйце об голову журналіста. Виконавчий секретар Київської міської організації Незалежної медіа-профспілки України Георгій Ерман у коментарі «Дню» наголошує, що він переконаний у несфабрикованості цього нападу, фактів, щоб звинуватити конкретно ВО «Свободу», у нього немає. Заяву з викладенням справи і показаннями свідка журналіст буде подавати в міліцію та прокуратуру.

Ситуація цікава тим, що на даний момент у журналіста немає статей, присвячених українському політичному простору чи конкретно протистоянню різних політичних партій. На своїй сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» депутат від «Свободи» Андрій Іллєнко переконує у непричетності їхньої політичної сили до цього інциденту. За його міркуваннями, це — перевертні, куплені для штучного створення ворожнечі всередині суспільства. А журналістка Олена Білозерська у своєму блозі висуває таку гіпотезу: «Георгій Ерман — журналіст із прізвищем, що звучить як єврейське, і саме в такій, і лише в такій якості (особливо, якщо він до того ж справді помірковано лівих поглядів) він є ідеальним об’єктом для нападу псевдо-ультраправих». В контексті недавніх звинувачень «Свободи» у антисемітизмі для тих, хто хоче дискредитувати цю політичну силу, це хороший козир.

І тут уже не йдеться навіть про локальні конфлікти провладних та опозиційних партій України. Журналісти і громадські активісти дедалі частіше стають пішаками у чиїсь брудній грі — варто згадати хоча б напад на журналістку «5 каналу» Ольгу Сніцарчук і фотокореспондента газети «Комерсант» Влада Соделя під час акції опозиції на Софійській площі 18 травня. Правоохоронцям потрібен був майже місяць, щоб встановити особи нападників, яких усі знімали на відео і чиї обличчя того ж дня побачили сотні користувачів Інтернету. 11червня на засіданні Тимчасової слідчої комісії з питань розслідування фактів нападу на представників ЗМІ 18   травня українська медіа-профспілка оприлюднила інформацію про побиття більше десятьох журналістів по всій Україні лише за травень. Показовим є те, що більшість подібних справ розглядають під грифом «Дрібне хуліганство», і лише завдяки тиску громадських активістів деякі прописують, як «Перешкоджання професійній діяльності». Проблема безпеки журналістів скоріше навіть системна, а не спорадична — вона тягнеться вже давно. Раніше «День» публікував дані Інституту масової інформації про те, що 2012 року зафіксували 324 випадки порушень прав журналістів. Це рекордна кількість зафіксованих правопорушень за останні 10 років. Якщо цей сценарій розгортатиметься так і надалі, то Україна в рейтингу Всесвітнього індексу свободи слова скотиться до рівня Росії та Білорусі.