Почуватися «караваном», а не «собакою»
У бурхливому вирі глобализації Україна може вижити тільки за допомогою власної унікальності. Це не тільки високі технології, але й неординарна культура. Поки ж у власних культурних досягненнях не завжди упевнені і самі українці. Завдяки телебаченню ми знаємо все про відомих акторів, майже все про українських зірок естради, чимало про кіно- і мультиплікаційних режисерів і дещо про письменників і філософів. Більшість передач — інтерв’ю і розважальна хроніка. Тепер прийшов час ілюстрованої культурної аналітики. «Інтер», що давно заявляв про свій курс на українськість, нарешті починає виконувати свої обіцянки. Тепер у вечірньому недільному ефірі «Сплеск культури?» Романа Ширмана.
З парадоксальних висловлювань, дизайнерських знахідок і уміння виділити головне на культурному горизонті народився новий жанр. На рамці від картини з середньовічним пейзажем, де похнюплено рухається орач, сидить ведучий і без зайвого пафосу розмірковує про долю батьківщини. У його «повісті» кілька главок, у кожній є заголовки, у персонажів — компромат «особистої справи». А як співавтори фігурують публіцисти і газетні журналісти.
Олесь Санін привернув «Сплеск...» як людина, що практично реабілітувала українське кіно. Режисер історичного фільму-епосу «Мамай» не вважає себе режисером і фільмів в майбутньому знімати не збирається. А те, що він прорвався на міжнародний рівень і, дай Боже, гідно конкуруватиме на премії Оскар — просто масштаб особистості і внутрішньої свободи. Він не йшов уторованою дорогою, використовуючи перевірені кінофестивальні методи для привертання уваги — на зразок нетрадиційної сексуальної орієнтації та інших епатуючих маневрів. Створив власну стилістику без «вишиваних ширинок» і зміг подолати прірву з «бруду і шматків поп-корну між екраном і першим рядом».
Інший герой передачі, що прорвався в Європу мільйонними накладами, також самоіронічний. Це Андрій Курков, який свого часу без особливого успіху продавав на Андріївському узвозі свої книги. Він пише фантасмогоричні детективні історії, які відбуваються у київських декораціях. Так європейці заочно знайомляться з нашою столицею. На останньому подарунковому виданні (австрiйському) «Не надо бояться темноты» — кришка каналізаційного люка (дія відбуваються в підземеллях Києва). Але Курков — не андеграундний, а успiшний, запитаний письменник і цим відрізняється від більшості не менш талановитих, але озлившихся на дійсність авторів. Для підвищення самооцінки відвідує психотренінги і фразу, що «треба почуватися караваном, а не собакою» виніс, мабуть, звідти. Цікаво, що в наступних програмах Курков дебютує вже в ролі ведучого. Він давно колекціонує дивний живопис і оригінальну графіку. Про нетривіальних художників він і має намір нам розповісти. Крім творчої еліти журналіст-неофіт намагатиметься показати культурне життя маленьких містечок України «з елементами оптимізму».
Передача обіцяє стирати пил з відомих і підзабутих харизматичних особистостей (як батько анархії з Гуляйполя Нестор Махно) і про невідомих людей, що заслуговують на увагу. А знакові події, як заведено, проб’ються самі. Автор і ведучий Р. Ширман (а також кінорежисер, що відмовився заради передачі від двох картин і викладач Інституту культури і мистецтв) обіцяє, що незрозумілих міркувань на зразок «космос говорить з вічністю, а вічність говорить з художником» не буде. Залишається сподіватися, що творець уникне і інших крайнощів — розповідати про все відразу і дуже поверхнево, або збирати кунсткамеру від культури.
Перша передача «Сплеск культури?», незважаючи на підозрілий знак питання в кінці, небайдужа до духовної України і говорить з глядачем інтелігентною мовою, що не часто звучить з екрану. Її «колегу» — «Імпрезу» СТБ дивляться мало через серйозну класичну тематику. Неважко передбачити, що новий несподіваний проект «Інтера» матиме вищий рейтинг. Відпочиваючи і розважаючись, широка публіка краще пізнає нашу культуру, що допоможе в життєво важливій для України самоідентифікації.
