«Пост-Мінське» похмілля...

Майже всі телеканали віддали данину обговоренню наслідків «чергового успіху» (якщо вірити професійним апологетам чинної влади) Банкової на перемовинах у Мінську.

На ICTV у студії Куликова в програмі «Свобода слова» нардеп Григорій Немиря знову радив відмовитися від безглуздого і вкрай невигідного для України мінського формату і повернутися до женевського, де брали б участь і США. Зрозуміло, що це абсолютно не влаштовує Росію, якій краще мати справу із затероризованими Путіним Олландом і Меркель. Немиря поцікавився, де обіцяна владою стіна на кордоні з Російською Федерацією? Не знаю, чи дивився програму прем’єр Яценюк, але просто наступного дня він відзвітував у телеефірі, що будівництво триває повним ходом. Щодо цієї стіни у нас часто заявляють, що вона не зупинить російські танки. Підхід неправильний і недалекоглядний.

По-перше, щоб здолати рови з водою перед стіною, дротяні загороди, протитанкові надовбні, «їжаки», ескарпи, саму стіну, мінні поля — потрібен час, стіна затримає на декілька годин, а може, й на добу. В умовах озброєної агресії кожна година буде на вагу золота, стіна дасть час для реагування, для термінових заходів. Та й не тільки танки мають затримувати — стіна під час «гібридної» війни може служити перешкодою для натовпів провокаторів, для озброєної агентури, яка діятиме під виглядом громадян України, для найманців із Росії. Крім того, це наочний покажчик, де закінчується одна країна і починається друга. По-друге, найголовніше, щоб така духовна стіна була у свідомості мільйонів українців. Вона навіть важливіша, ніж перша, фізично відчутна. Куликов поставив нетактовне запитання нардепові від Блоку Петра Порошенка Єгору Фірсову: чи правда, що в Мінську Путін переграв Порошенка, Меркель і Олланда? Куди було подітися бідному Фірсову, він почав шукати «позитиви», мовляв, Меркель і Олланд у Мінську «взяли на себе відповідальність» за Україну. Ну, в Будапешті 1994 р. західні лідери вже брали. І що?

ПІДПИС НІ ДО ЧОГО КРЕМЛЬ НЕ ЗОБОВ’ЯЗАВ

Між іншим, на «5-му каналі» Володимир Фесенко по-дитячому зрадів, що Путін поставив свій підпис під декларацією, яка визнає територіальну цілісність України. За Фесенком, це стосується Криму. Ніяк не стосується. І ні до чого Кремль не зобов’язує. У нас і на Заході намагаються грати в шахи з людиною, яка грає винятково «в Чапаєва», жодних законів, що її обмежують, не визнає і зберігає повну свободу тлумачення нових документів на свій розсуд. Путін реагує тільки на реальну силу. Нігілістичне ставлення до міжнародного права — давня російська і радянська традиція. Свого часу Микита Хрущов визнав, що острови південної Курильської гряди належать Японії. І що, отримали японці своє? То ж бо...

Провів Куликов і традиційні голосування в студії: 74 % вважають, що для противника будь-які перемир’я — це підготовка до нової війни, а на сайті ICTV так вважають 92% учасників опитування. Хоча пан Порошенко називає себе «президентом миру», я більше схильний погодитися з нашим волонтером Георгієм Тукою, який сказав в ефірі «1+1»: «Мир можливий лише у двох випадках — у результаті перемоги і в результаті капітуляції. Московські окупанти зупиняться лише там, де ми їх зупинимо силоміць. Жодні домовленості, перемовини, угоди їх не вражають».

БОЙКОТ

З ким ми маємо справу, ще раз продемонстрували в Мінську російські журналісти. Мало того, що кореспондент «Лайф-ньюс» як справжній пес обгавкав українських колег (тепер його інформаційне агентство називають «Лай-ньюс»), так його редактор в Інтернеті ще й заявив, що на місці свого співробітника він би українців не лише обгавкав, але ще б і «обіс...в». Охоче вірю, що цей пан на це здатен. Але це не лише крайній прояв побутової дикості, а, можливо, сповна усвідомлена ними лінія поведінки, спроба залякати, продемонструвати свою повну свободу від будь-яких етичних і етикетних норм, мовляв, «ми все можемо, ми на все здатні і ніхто нас не зупинить». Як і багато європейців, українці високо цінують публічну пристойність і, коли стикаються з демонстративною агресивною дикістю, часто губляться, не знають, як реагувати. У період Голодомору сталінський поплічник В’ячеслав Молотов відвідав Харків, де на пленумі ЦК КП(б) У, вийшовши на трибуну в пальті і не знімаючи шапки, обклав усе партійне керівництво України брудним триповерховим матом. Українські партійні діячі були деморалізовані, психологічно пригнічені, а незабаром почалися масові арешти. Той гавкаючий «чотириногий» російський журналіст навряд чи знав про цей епізод, але діяв інстинктивно у дусі російської традиції. Наша реакція має бути наступною: бойкот, повне ігнорування, жодних контактів з істотами, які стоять поза цивілізованим суспільством.

БІДА «ЕРА-FM»

Попри нескінченні заклинання про необхідність не програти інформаційну війну вона проти нас ведеться, причому на нашій власній території. Радіо «Ера-FM» вустами журналіста Каратаєвського заявило, що між Україною і Росією немає національних, релігійних і мовних бар’єрів, тобто немає відмінностей. Фактично це повторення у дещо іншій формі заяви колишнього голови фракції Партії регіонів у ВР Олександра Єфремова про те, що «українців не існує». Очевидна неправда. Є мовні бар’єри, оскільки в РФ української мови не розуміють і розуміти не хочуть. Українське православ’я істотно відрізняється від російського, а ментальні відмінності не викликають сумнівів. І український, і російський фольклор ці відмінності фіксують і підкреслюють. Як писав у XIX столітті російський імператорський академік Пипін: «Представники обох народностей не завжди розуміли один одного. Народні жарти великоросів над «хохлами» і, навпаки, — малоросів над «москалями» або «кацапами» проявляли інколи справжню антипатію».

А ось що писав щодо цього відомий сіоністський лідер Володимир Жаботинський: «Є на цьому кордоні (між Харківщиною і Воронежчиною. — Авт.) села, де на одному березі річки живуть «хохли», а на іншому — «кацапи». Живуть споконвіків поруч і не змішуються. Кожен говорить по-своєму, вдягається по-своєму, зберігає окремий свій звичай: цураються один одного, не розуміють і не шукають взаємного розуміння» Загалом, тут багато залежить від бажання або небажання бачити і визнавати факти. А самовдоволене неуцтво журналіста Каратаєвського дратує. Втім, це біда не лише «Ера-FM».

«112 УКРАЇНА» НАДАВ МОЖЛИВІСТЬ ШУСТЕРУ ВИПРАВДАТИСЯ

А на каналі «112» військовий експерт Костянтин Машовець щодо мінських угод і подій у Дебальцевому заявив: «Наше керівництво не чекало, що бойовики одразу ж порушать домовленості» Чому не чекало, якщо це стиль Росії і її озброєної агентури? Що ще нашій країні треба пережити, аби її лідери зрозуміли, що жодному слову Путіна вірити не можна. Жодному! Історично українці дуже часто розплачувалися великою кров’ю за свою довірливість і доброчесність у стосунках з ворогами. До речі, всі «перемир’я» закінчувалися для нас провалами. Частину свого плану завдяки останньому «перемир’ю» Путін виконав — Дебальцеве узяв. Тепер візьметься за Маріуполь?

Дав «112» можливість виправдатися Савіку Шустеру, який запросив у свій ефір одного з найбільш оскаженілих кремлівських пропагандонів Максима Шевченка. Якась дівиця, журналістка каналу «112», знайшла в Брюсселі якогось дядька, який зі спокійної Бельгії учив нас, як треба жити в умовах війни і плекати свободу слова. Одне слово, нам пропонують дати повну свободу кремлівській пропаганді в Україні. На цьому ми вже втратили Крим і втрачаємо Донбас. Не треба зважати на дешеву псевдоліберальну демагогію, особливо тих, хто, розпинаючись про демократію, зраджує її щогодини. Де була їхня демократія 1938 року, коли західні лідери віддали на розтерзання Гітлеру демократичну Чехословаччину? А сьогодні ця ліберальна західна тусовка віддає на поживу Кремлю Україну і ще вимагає, аби жертва не тріпалася. А Шустер відстоював своє право на трансляцію антиукраїнського контенту з Москви. Ми це все вже проходили. Пригадаймо, як «Інтер», ICTV, ТРК «Україна» культивували роками усіх цих жириновських, затуліних, маркових, які доходили навіть до образи національної гідності українців. Ми втомилися від кремлівської погані, якою нас перегодували телеканали України. Шустер навів приклад «ідеальної», на його думку, «свободи слова». За його твердженням, під час чергового збройного конфлікту Ізраїлю з арабами Шустер узяв інтерв’ю в арабської дівчини, яка сказала, що «Гітлер мав рацію щодо євреїв». Особливе захоплення Шустера викликало те, що ізраїльський телеканал цю фразу арабської прихильниці нацистського фюрера не викинув. Що це доводить? Лише те, що дурні й мерзотники є і в Ізраїлі.

Публічне виправдання масового винищування людей є неприйнятним у будь-якому цивілізованому суспільстві.

На «1+1» у програмі «Право на владу» шеф СБУ Валентин Наливайченко говорив про результати (по лінії його відомства) розслідування подій на Майдані взимку 2013—2014 рр. Зокрема, сказав як про встановлений факт, що діями репресивних структур у центрі Києва керував один із найближчих співробітників Путіна Владислав Сурков. Було також сказано і про масову зраду у вищому керівництві силових структур. Немає нічого дивного. Вакууму не буває. Якщо відсутні патріотичні установки, якщо вони не культивуються, значить, перемагають антипатріотичні тенденції. Постійна проросійська пропаганда упродовж усіх 23 років незалежності створювала сприятливий ґрунт для зради на користь Росії, яка і гріхом не вважалася, бо ж «брати». Ця пропаганда у нас до цього часу присутня.

Минув рік після Майдану, і владі вже пора звітувати. Поки ми бачимо торжествуючу корупцію і тотальне підвищення цін. На все. Нам кажуть, що через війну втрачено 20% економіки. Але ж гривна впала не на 20% (що теж дуже багато!), а в 3,5 разу. Чи лише війна цьому причина? Влада повинна зрозуміти, що не є незамінною. На «Шустер-live» на «112» громадський діяч Олексій Мочанов сказав про її представників так: «Бізнесмени не здатні керувати країною, у них мислення інше». Ця фраза викликала шквал оплесків у студії.

У нас має, нарешті, влада відокремитися від бізнесу, а бізнес — від влади.

Ми бачимо, до чого призводить бізнес-керівництво військовими діями і як дорого за нього доводитися платити солдатам і офіцерам. Вони вже навчилися воювати. Коли навчаться генерали і вище військово-політичне командування?