Повільне прозрівання Європи

У працівників російських інформаційних військ є мила традиція: після важкої роботи з розпалювання ненависті у росіян до Європи, наклепів на її цінності та спосіб життя з’їздити в якусь європейську країну на відпочинок або з діловим візитом, щоб, повернувшись у Росію, залізти в телевізор і з новими силами продовжувати брехати про те, що Європа вже померла, і просто нікому її поховати.

У січні 2018 року кілька бійців інформаційного фронту з подивом і образою виявили, що ця практика може бути припинена. На початку місяця працівників ТВЦ і ВДТРК Анатолія і Ольгу Курлаєвих затримали в Ризі і депортували за рішенням влади Латвії. Потім Іраду Зейналову, працівницю НТВ, в минулому ведучу програми «Время» не пустили до Молдови. Те, що Ірада Автандилівна вже кілька років нев’їзна в Україну, було відомо і для всіх зрозуміло, а тепер ось і до Молдови не пустили. Прикро...

Минулої неділі, 14.01.2018, був депортований із Німеччини голова Фонду прогресивної політики Олег Бондаренко. Йому заборонено в’їзд до ЄС терміном на три роки за запитом Польщі. Повернувшись до Росії, Бондаренко негайно став важливим ньюсмейкером. «Думаю, що поляки мстять тим російським діячам, хто в нинішній непростий час намагається протистояти антиросійській істерії», — оголосив Бондаренко в ефірі каналу Sputnik. Після чого «політолог», відомий своєю підтримкою окупації Криму і проекту «Новоросія», зробив важливе узагальнення щодо тієї Європи, куди його тільки-но не пустили: «Така практика — що забороняє в’їзд окремих людей в ЄС — мені нагадує гірші практики сімдесятих років, коли висилали дисидентів. Зараз, мабуть, Євросоюз перетворюється на «євросовок», який копіює найгірші практики радянського періоду часу». Кінець цитати.

Олегу Бондаренку 34 роки, за радянської влади він прожив всього 8 рочків. Можливо, тому не бачить різниці між радянськими дисидентами, яких висилали зі своєї власної країни, а також гноїли в таборах і психлікарнях,  і нинішніми російськими телебрехунами, яких із санітарно-гігієнічних міркувань ввічливо випроваджують із тих країн, які вони поливають помиями і куди потім, ніби нічого й не сталося, їдуть у гості. Ця «рима» — Євросоюз — «євросовок» — Бондаренку дуже сподобалась, і він її повторив в ефірі програми «60 минут» від 15.01.18, куди його запросили як живий доказ гонінь на свободу слова в Європі. У цьому ефірі Бондаренко повідомив про те, що він неодмінно подасть у суд на Польщу за порушення його прав, і розповів про інші жертви європейського тоталітаризму. За його словами, в Європу не пускають «політологів» Ігоря Коротченка, Сергія Міхєєва і Олексія Мартинова. Ті, хто хоч раз бачив і чув цих трьох постійних учасників телевізійних шоу ненависті, зможуть гідно оцінити справедливість рішення європейців, які ухвалили рішення захистити себе від присутності цих людей.

На захист Бондаренка постав Союз журналістів Росії, який заявив, що його депортація — це порушення свободи слова. Раніше голова СЖР Володимир Соловйов (не треба лякатися — це не «той самий», але теж з інформаційної обслуги) гаряче заступився за Іраду Зейналову, заявивши, що рішення молдавської влади «перешкоджає свободі слова». Те, що Союз журналістів Росії досить давно перестав представляти інтереси журналістів і захищати залишки цієї професії в Росії, керівництво цієї організації доводить, постійно кидаючись на захист бійців інформаційного фронту і залишаючись абсолютно байдужим до зачисток залишків свободи слова в Росії. Проблема в тому, що за кордоном СЖР багато хто сприймає як реальну організацію журналістів і всерйоз вважає, що санітарно-гігієнічні заходи щодо недопуску телебрехунів у країни Європи є порушенням свободи слова.

У Європі головними захисниками Росії та її інформаційних військ є «ультра» обох флангів: лівого і правого. На пленарній сесії Європарламенту, яка відбулася 17.01.18, пройшли дебати щодо доповіді «Вплив російської пропаганди на країни Євросоюзу». Колишня журналістка, представник соціал-демократів з Словенії Таня Файон пояснила євродепутатам, що ЗМІ пов’язані з політичними силами не тільки в Росії, але й на Заході, і як приклад навела американський канал Fox News. Що ж стосується Russia Today і «Супутника», то це, виявляється, так Росія шукає своє місце серед світових ЗМІ. Її підтримали Барбара Спінеллі з італійських лівих і Йорг Мойтен з «Альтернативи для Німеччини». «Корисні ідіоти» — підвид гомо сапієнс, відкритий і описаний Леніним сто років тому, виявився досить життєздатним і до цього часу розмножується в порах європейської цивілізації, потроху гальмуючи її розвиток і підгризаючи зсередини її ціннісний фундамент...

Європа прокидається, але вкрай повільно. На Заході мало хто розуміє, з чим світ зіткнувся в особі путінського режиму і його інформаційної зброї. Дуже багато західних політиків і експерти роблять дві принципові і фатальні підміни.

Підміна перша. Продовжують називати працівників російських ЗМІ — журналістами, що автоматично перетворює будь-які заходи проти них на обмеження свободи слова. Тільки чітке розуміння того, що жоден державний ЗМІ Росії, а також жоден ЗМІ, що займає прокремлівську позицію, не має жодного стосунку до журналістики, дозволить виробити щодо цих медіа і всіх без винятку їх співробітників адекватну політику. Ця адекватна і розумна політика Європи може полягати в тому, що жоден співробітник, що працює у ВДТРК, НТВ, «Комсомольской правде», на «Первом канале», телеканалі «Звезда» тощо, не може розглядатися як журналіст, і все. Те, що пов’язано з захистом свободи слова, до жодного з цих людей не має ні найменшого стосунку. Це ж стосується і «експертів», які живуть у студіях російських шоу ненависті і нацьковують росіян на Європу, США, Україну, а також на російську опозицію.

Друге. Те, що становить контент російських медіа, помилково називають пропагандою. Тим самим ставлять цей контент в один ряд з пропагандою здорового способу життя, а також з політичною пропагандою різної спрямованості. Звідси і спроби провести паралелі між російськими медіа і західними, в яких дійсно буває прихильність до певних цінностей, що можна в окремих випадках визнати пропагандою.

Відмінність путінських інформаційних військ від таких зразків пропаганди, як комуністична або нацистська, в тому, що пропаганда Геббельса і Суслова просувала певну ідеологію, нехай і антилюдську. Її метою було захопити людей якимось образом майбутнього: комуністичного або фашистського. Ці ідеології і цей образ майбутнього був втілений у численних книжках. Людей, отруєних цими ідеологіями і цією пропагандою, виявилося, можна вилікувати, нехай на це пішли роки.

У путінській Росії немає жодної ідеології і жодної постаті майбутнього. Немає і не може бути книжок під назвою «Путінізм». Путінські медіа просто руйнують основи всіх норм: моралі, права, науки. Просто сіють ненависть, брехню, вульгарність і провокації. Не маючи жодної позитивної програми для людства, Путін і його ЗМІ торгують погрозами і неприємностями, використовуючи будь-які проблеми в світі для спроб його зруйнувати, посіяти ворожнечу між народами і тим самим продовжити панувати і красти в Росії.

Світ поки не до кінця зрозумів, з якою загрозою він зіткнувся в особі путінізму. Повільне прозрівання в середині минулого століття дорого обійшлося Європі і всьому людству. Непогано було б цього разу встигнути прозріти вчасно.