Про місію росіян

Громадяни Росії переконані, що ціни зростають. Вони ці дані отримують із магазинів. Уряд Росії переконаний, що громадяни Росії помиляються. В уряду дані точніші, з першоджерела — від Росстату. Вважаю, що в цьому питанні громадяни й уряд до консенсусу не дійдуть. Але є низка запитань, щодо яких думка влади та громадян повністю збігається. Одне з таких питань — особлива місія росіян. Опитування Левади-центру, проведене в кінці листопада 2017-го, дало дивовижний результат: кількість росіян, переконаних в особливій місії російського народу в світовій історії складає 64%, тоді як 1992 року так думали лише 13% опитаних. Кількість тих, хто вважає, що росіяни такий же народ, як інші, в кінці листопада 2017-го склала лише 32%, а 1992 року таких русофобів була в Росії переважна більшість — аж 80%.

Один із головних авторів цієї грандіозної вікторії російського духу, Володимир Соловйов, звичайно, не міг бути осторонь плодів своїх невпинних праць і зробив цей факт предметом обговорення в програмі «Вечер» від 26.12.2017. Адже, окрім захоплення цією перемогою, було що обговорити. Те, що російський народ має особливу місію, ми з’ясували та всіх у її існуванні переконали. Але тут деякі, особливо грамотні, почали запитувати, мовляв, у чому ця особлива місія полягає, і чим вона відрізняється від місії, наприклад, китайців. І чи гідно російській людині визнавати наявність особливої місії китайців, не кажучи вже про німців, французів та інших шведів.

Першим почав пояснювати про особливу місію російського народу сталініст Стариков. Виявляється, місія Росії — знищувати тих ворогів, яких, окрім неї, ніхто не може знищити. Я спочатку подумав, що сталініст Стариков має на увазі російське селянство, козацтво, дворянство й інший російський та неросійський люд, що населяє Росію, який ніхто не міг знищити, поки це не зробив Сталін руками в основному російського та народів, що долучилися до нього. Але сталініст Стариков уточнив, що мав на увазі Наполеона та Гітлера, і що на Росію тисячу років усі нападають, а вона всіх перемагає. Після чого сталініст оголосив, що Росія — це охоронець балансу історичної справедливості, оскільки саме в Росії ідея справедливості й народилася. Вважаю, було б украй цікаво дізнатися, в якому конкретно затишному місці Росія зберігає цей заповітний баланс справедливості для того щоб, використовуючи чарівні властивості цього приладу, хоч трохи зменшити той жахливий розрив між більшістю убогого населення країни та купкою друзів Путіна, що посідають далеко не останні місця  в списку «Форбс».

Тут до розмови долучився журналіст Андрій Максимов, якому в цьому шоу була відведена роль помірного русофоба. «Хто на нас напав 1975 року і в чому полягала справедливість відсутності продуктів і нормального одягу в той період?», — єхидно запитав поміркований русофоб Максимов і, не чекаючи відповіді, навздогін поставив інше запитання, не менш єхидне: «Чому ми, переможці, живемо гірше переможених, і в чому тут справедливість?». Сталініст Стариков у відповідь тут же закричав: «Ми годували Європу!». Соловйов, розуміючи, що ідіотизмом цієї репліки можуть скористатися русофоби, почав довго розмірковувати про велику питому вагу військових витрат у СРСР, якому постійно доводилося оборонятися від усього світу.

У цей час на допомогу російським патріотам Соловйову та Старикову, які поодинці відбивалися від поміркованого русофоба Максимова, прийшов «політолог» Сергій Михєєв, який миттєво поставив Максимова на місце однією карбованою фразою: «Ліберали торують дорогу нацистам». — «Красиво!» —  захоплено промовив Соловйов. А «політолог» Михєєв, стерши в порох поміркованого русофоба Максимова та в його особі всіх лібералів, пояснив суть місії російського народу. «Росіяни зберігають православ’я на цьому світі!» — урочисто виголосив він із просвітленим виразом обличчя.

Кожен, хто знає «політолога» Михєєва, — а російський телеглядач знає його краще за своїх найближчих родичів, оскільки Михєєв живе в телевізорі практично цілодобово, а значить є членом усіх російських родин — чудово розумів, що просвітлення на обличчі «політолога» може протриматися секунд десять, після чого Михєєв змушений буде вилити на когось свою природну озлобленість, запаси якої в його православній душі зберігаються воістину невичерпні. Перелік об’єктів, на кого виливає злобу  Михєєв, невеликий: Україна, Захід і ліберали. Оскільки кілька хвилин тому ліберали від Михєєва своє отримали, наступною його жертвою стала Україна: «Ось Україна! Як тільки вона виділилася, там відразу ж почалися розколи!». Про те, що в Україні православних парафій більше, ніж у Росії, православний «політолог» Михєєв, мабуть, не знає.

До обговорення долучається Володимир Сергієнко, якого у Соловйова зазвичай рекомендують як «президента спілки письменників міжнаціональної згоди ФРН», і миттєво порушує питання про місію російського народу на міжпланетному рівні. Ось якщо до нас прилетять інопланетяни, і народам довелося б поділити функції, за що б тоді відповідав російський народ, виголосив актуальне запитання міжнаціональний письменник Сергієнко. І тут же відповів прикладом: «Ось у Німеччині люди на похоронах їдять чіпси, а у нас плачуть!» І тут же зробив висновок: «Для мене духовність — тут!» Судячи з усього, міжнаціональний письменник Сергієнко не був жодного разу на похоронах у Росії і не бачив, як там частенько обжираються та напиваються, після чого співають пісні та б’ються, забувши, з якої нагоди зібралися.

«Росія відповідає за широту душі!», — урочисто виголосив Соловйов і чомусь досить іронічно посміхнувся, мабуть, йому самому стало смішно щодо виголошеної нісенітниці. А міжнаціональний письменник Сергієнко все не вгамовувався і сипав різними визначеннями історичної місії російського народу: «Росія — це антитіло! Росія — це глобальна совість!»

Соловйову про антитіло дуже сподобалося, і він вирішив цю ідею підхопити. «Росія — це антисистема. Росія завжди була впоперек системи!». Як не дивно, але саме Соловйов сказав перші слова, які  хоч би якось стосувалися обговорюваного предмету, оскільки Росія, справді, нехай і не завжди, але частенько лежала «впоперек» історичного прогресу і була своєрідним «антитілом» щодо світової цивілізації.

Мені на мить здалося, що ще трохи — і в студії Соловйова прозвучать слова про місію російського народу з «Філософічного листа» Петра Яковича Чаадаєва: «О нас можно сказать, что мы составляем как бы исключение среди народов. Мы принадлежим к тем из них, которые как бы не входят составной частью в род человеческий, а существуют лишь для того, чтобы преподать большой урок мира». Але, окинувши поглядом гостей соловйовської студії, я швидко схаменувся. Оскільки, Петро Якович, почувши ті нісенітниці, які виголошують ці люди, щонайсуворіше заборонив би цитувати свої твори в цій компанії. Вважаю, що так само вчинив би кожен російський мислитель, який себе поважає.