Про новорічні приколи телевізійники можуть розповідати годинами
Хоча телеканал СТБ з огляду на свою молодість, здавалося б, ще не може мати власних новорічних традицій, усе-таки це свято викликає тут особливі почуття. Саме 31 грудня 1996 року вишли останні «Вікна» в ефірі УТ-2, які тоді були візитною карткою «ММЦ-«Інтерньюз», і неважко здогадатися, яке бажання дружно загадав колектив новорічної ночі. Мабуть, саме тому і стало можливим народження власного каналу.
Чимало співробітників СТБ так давно зв’язали своє життя з телебаченням, що вони мають що пригадувати про цю найвеселішу північ року.
Навряд чи хтось позаздрить людині, вимушеній зустрічати Новий рік на робочому місці. Та за часів, коли найяскравішим телевізійним враженням, доступним простому смертному новорічної ночі, був східнонімецький балет на льоду, технікам-телевізійникам святкова робоча зміна давала рідкісне задоволення. На роботі вони запросто «відловлювали» «Мулен Руж» й інші «ниці» капіталістичні втіхи. Тому, як згадує заступник технічного директора СТБ Юрій Матяш, це свято на УТ зустрічали, приводячи з собою на роботу домашніх і накриваючи безпосередньо поруч із робочими місцями святкові «галявини». І Новий рік відзначали не раз, а щогодини, ловлячи телевізійний сигнал різних країн і в такий спосіб нібито подорожуючи Європою слідом за святом. Зате за поєднання «приємного з корисним» доводилося розплачуватися весь рік, позаяк є «залізна закономірність» — коли тобі випала новорічна зміна, то всі свята року — від 8 Березня до 7 листопада — твої.
Мільйони наших співгромадян навіть не підозрювали, що 1997 рік вони зустріли на 2,5 хвилини раніше. А сталося це тому, що мила дівчина, котра працювала на передноворічній зміні у програмній службі УТ-1, була дуже заклопотана думками вельми особистого характеру. І, як результат, неправильно обчислила сумарний хронометраж усього, що мало вийти в ефір до традиційного звернення Президента до народу. Прискіпливий телеглядач, котрий кожен свій крок звіряє зі Службою Точного часу, був би вельми збентежений, не знаючи, кому вірити — телебаченню, яке повідомило, що Новий рік вже настав, чи механічному голосу в трубці, адже він, як відомо, ніколи не помиляється. Найсмішніше, що серед небагатьох прискіпливих телеглядачів, котрі помітили помилку, була й та сама дівчина, яка так поквапила час. Тепер вона вже не помиляється, та й з особистим життям у неї все гаразд.
На все життя запам’ятається режисеру прямого ефіру Олені Страховій її перший Новий рік на каналі СТБ. Коли дизайнер готував пакет новорічних заставок, комп’ютер «запоров» найголовнішу відбивку — годинник, на якому хвилинна стрілка мала елегантно обійти повне коло й підійти до дванадцяти. Комп’ютер зупинив стрілку на без чверті північ, і вмовити її зрушити з місця було неможливо. Після тривалих хитромудрувань вирішили знімати годинник «вживу», а потім озвучити його боєм. І ввечері 31 грудня, коли з коридорів долинав бадьорий регіт колег, котрі готувалися зустрічати Новий рік, Олена разом із «Братами Гадюкіними» — Павлом Крахмальовим й Ігорем Мельничуком (авторами всіх звукових «вдяганок» каналу) гарячково гуркотіли каструлями, кришками й іншим господарським причандаллям, намагаючись віднайти звук, схожий на удари годинника. Кінець кінцем потрібні звуки витягли з синтезатора. Однак Олені досі здається, що «була одна каструля, яка звучала більш відповідно». А коли геть усі співгромадяни піднімали келихи на честь настання 1998 року, Олена, незважаючи на протести домашніх, азартно «клацала» каналами, порівнюючи їхні новорічні відбивки. І виявила, що з усіх українських каналів лише СТБ подарував своїм глядачам справжню новорічну північ із дванадцятьма ударами годинника.
Саме так і починаєш розуміти, що всі телевізійні клопоти та страждання, довгі місяці «запарки» й витрачені нерви, ненормований робочий день і додаткова робоча зміна існують тільки для того, аби рівно о дванадцятій головне свято року все-таки відбулося. І коли Новий рік приходить, це означає, що все це було не марним.
№252 30.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
Хоча телеканал СТБ з огляду на свою молодість, здавалося б, ще не може мати власних новорічних традицій, усе-таки це свято викликає тут особливі почуття. Саме 31 грудня 1996 року вишли останні «Вікна» в ефірі УТ-2, які тоді були візитною карткою «ММЦ-«Інтерньюз», і неважко здогадатися, яке бажання дружно загадав колектив новорічної ночі. Мабуть, саме тому і стало можливим народження власного каналу.
Чимало співробітників СТБ так давно зв’язали своє життя з телебаченням, що вони мають що пригадувати про цю найвеселішу північ року.
Навряд чи хтось позаздрить людині, вимушеній зустрічати Новий рік на робочому місці. Та за часів, коли найяскравішим телевізійним враженням, доступним простому смертному новорічної ночі, був східнонімецький балет на льоду, технікам-телевізійникам святкова робоча зміна давала рідкісне задоволення. На роботі вони запросто «відловлювали» «Мулен Руж» й інші «ниці» капіталістичні втіхи. Тому, як згадує заступник технічного директора СТБ Юрій Матяш, це свято на УТ зустрічали, приводячи з собою на роботу домашніх і накриваючи безпосередньо поруч із робочими місцями святкові «галявини». І Новий рік відзначали не раз, а щогодини, ловлячи телевізійний сигнал різних країн і в такий спосіб нібито подорожуючи Європою слідом за святом. Зате за поєднання «приємного з корисним» доводилося розплачуватися весь рік, позаяк є «залізна закономірність» — коли тобі випала новорічна зміна, то всі свята року — від 8 Березня до 7 листопада — твої.
Мільйони наших співгромадян навіть не підозрювали, що 1997 рік вони зустріли на 2,5 хвилини раніше. А сталося це тому, що мила дівчина, котра працювала на передноворічній зміні у програмній службі УТ-1, була дуже заклопотана думками вельми особистого характеру. І, як результат, неправильно обчислила сумарний хронометраж усього, що мало вийти в ефір до традиційного звернення Президента до народу. Прискіпливий телеглядач, котрий кожен свій крок звіряє зі Службою Точного часу, був би вельми збентежений, не знаючи, кому вірити — телебаченню, яке повідомило, що Новий рік вже настав, чи механічному голосу в трубці, адже він, як відомо, ніколи не помиляється. Найсмішніше, що серед небагатьох прискіпливих телеглядачів, котрі помітили помилку, була й та сама дівчина, яка так поквапила час. Тепер вона вже не помиляється, та й з особистим життям у неї все гаразд.
На все життя запам’ятається режисеру прямого ефіру Олені Страховій її перший Новий рік на каналі СТБ. Коли дизайнер готував пакет новорічних заставок, комп’ютер «запоров» найголовнішу відбивку — годинник, на якому хвилинна стрілка мала елегантно обійти повне коло й підійти до дванадцяти. Комп’ютер зупинив стрілку на без чверті північ, і вмовити її зрушити з місця було неможливо. Після тривалих хитромудрувань вирішили знімати годинник «вживу», а потім озвучити його боєм. І ввечері 31 грудня, коли з коридорів долинав бадьорий регіт колег, котрі готувалися зустрічати Новий рік, Олена разом із «Братами Гадюкіними» — Павлом Крахмальовим й Ігорем Мельничуком (авторами всіх звукових «вдяганок» каналу) гарячково гуркотіли каструлями, кришками й іншим господарським причандаллям, намагаючись віднайти звук, схожий на удари годинника. Кінець кінцем потрібні звуки витягли з синтезатора. Однак Олені досі здається, що «була одна каструля, яка звучала більш відповідно». А коли геть усі співгромадяни піднімали келихи на честь настання 1998 року, Олена, незважаючи на протести домашніх, азартно «клацала» каналами, порівнюючи їхні новорічні відбивки. І виявила, що з усіх українських каналів лише СТБ подарував своїм глядачам справжню новорічну північ із дванадцятьма ударами годинника.
Саме так і починаєш розуміти, що всі телевізійні клопоти та страждання, довгі місяці «запарки» й витрачені нерви, ненормований робочий день і додаткова робоча зміна існують тільки для того, аби рівно о дванадцятій головне свято року все-таки відбулося. І коли Новий рік приходить, це означає, що все це було не марним.
№252 30.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
