Про перспективи інформаційного ТБ

Колишній голова правління телеканала «Інтер», відомий український сценарист, режисер, продюсер, телеменеджер Єгор Бенкендорф під кінець минулого року очолив інформаційний канал «112 Україна». Тоді телеменеджер розповів у ЗМІ, що мав цікаву пропозицію роботи в одному з європейських медіа-холдингів, але вирішив жити і працювати тільки в Україні. Які завдання канал ставить перед собою в новому інформаційному році, чи потрібна якісна документалістика на інформаційному ТБ та про роботу над книгою про свого батька — видатного українського режисера Андрія Бенкендорфа — Єгор Андрійович ексклюзивно розповів «Дню» у першому інтерв’ю як генеральний директор «112 Україна».

— Чому ви, як досвідчений телеменеджер загальносуспільних каналів, прийняли рішення перейти працювати на інформаційний мовник «112 Україна»? Якщо не помиляюсь, це ж ваш перший досвід роботи на інформаційному ТБ.

— Свій перехід я розцінюю як перехід з провідного універсального каналу на провідний інформаційний канал. На «Інтері» я працював 19 років і пройшов шлях від звичайного адміністратора до голови правління. Але як тільки досягаєш однієї цілі, треба неодмінно ставити нову. Для мене такий виклик з’явився після запрошення від «112-го».

До початку співпраці з телеканалом «112 Україна» я уже мав достатньо великий досвід виробництва політичних програм та роботи з інформаційним мовленням в цілому. Йдеться, зокрема, про виробництво політичних ток-шоу «Свобода Савіка Шустера», «Свобода на «Інтері», «Велика політика» на телеканалі «Інтер». Проте, звичайно, нинішня робота на «112» — це новий виклик для мене.

Я вважаю, що з огляду на події останніх трьох років саме інформаційне мовлення є найбільш важливим і затребуваним в Україні сьогодні. Суспільство, як ніколи, потребує якісних, достовірних новин, швидкої неупередженої реакції на останні події, підтримування зв’язку між владою, громадськими організаціями і простими громадянами. Зараз це звучить як абсолютно зрозумілі та елементарні речі, але згадайте — ще декілька років тому інформаційне мовлення на найбільших каналах обмежувалося декількома випусками новин, поодинокими виїзними інтерв’ю і двома-трьома політичними ток-шоу.

— Що вже вдалося, а що ні — з листопада минулого року, коли ви прийшли на канал?

— Від нового керівника зазвичай чекають якихось кардинальних змін, це типова ситуація для нашого ринку. Але «112 Україна» вже три роки є лідером інформаційного мовлення і каналом з надзвичайно потужним та професійним колективом. Тому замість спокуси щось міняти більш доцільно зосередитися на загальному збільшенні показників телеперегляду. На мою думку, телеканал має абсолютно реальні можливості для того, щоб досягти і утриматися на 5—6 місці за універсальною аудиторією. Для цього ми дуже обережно експериментуємо з форматом мовлення, і сподіваюся, що зрушення будуть помітні уже в найближчі місяці.

— У 2015 році «112 Україна» робив цікавий експеримент — випустив з десяток документальних фільмів. Більше того — представив їх у кінотеатрі українського кіно «Ліра», і це тоді мало чималий медіарезонанс. Ви — відомий документаліст, чи не плануєте цей напрямок відновити на каналі?

— Так, мені завжди була цікава документалістика. Це ті речі, з якими можна увійти в історію. Наша історія, події сьогодення, людські відносини, універсальні людські цінності — я сподіваюсь, що всі ці теми неодмінно знайдуть своє відображення у мові кіно. Подивіться навколо — сьогоднішнє життя дає безліч тем для документальних фільмів. Останні геополітичні події, національна ідея, конфлікти між поколіннями, відчуження і деперсоналізація особистості, трансформація соціальних зв’язків через подальший розвиток соціальних мереж, тощо.

А щодо документалістики на «112-му» хочу зазначити, що за неповні три роки телеканал виробив більше 20-ти документальних фільмів. Новий фільм виробляється кожні два місяці. При цьому, це дуже якісний продукт, для прикладу подивіться фільм «Тіні Іловайська» нашого журналіста Богдана Піленка...

— Свого часу в Україні був лише один інформаційний мовник — «5 канал», потім народжені революцією «112 Україна», «Еспресо», «Громадське ТБ», і декілька інших каналів. Така конкуренція, на вашу думку, йде на користь?

— Так, звичайно, конкуренція між інформаційними каналами — це добре. Але хочу звернути увагу — ця конкуренція не тільки стимулює виробництво більш якісних програм чи появу більш професійних ведучих, але й корисна для української політики в цілому. Не готовий говорити про те наскільки існування гостьових студій вплинуло на появу нового типу відкритого публічного політика, але те, що тепер таких людей стало набагато більше — це факт. Наявність відкритих майданчиків, які дають можливість бути почутим, я вважаю важливим і обов’язковим елементом демократичного суспільства. З іншого боку, збільшення кількості інформаційних телеканалів — це також і цілком природна тенденція. Сучасні засоби мовлення дозволяють максимально скоротити дистанцію між подією і кінцевим споживачем. До того ж, виробництво такого продукту не є захмарно дорогим.

— Сьогодні, 14 лютого, ви відзначаєте свій День народження. Якось по-особливому будете святкувати?

 — Передусім, це робочий день. Крім роботи на телеканалі, я беру участь у підготовці спогадів про мого батька — видатного українського режисера Андрія Бенкендорфа. Сподіваюся, що книга буде впорядкована найближчим часом і на день народження батька у травні вона буде готова до друку. Творча кар’єра мого батька тривала більше 40 років — я думаю, що українським читачам буде цікаво познайомитися з його життям і діяльністю ближче.