Про репортерів та хижаків

Сьогодні виповнюється 11 років з того дня, як зник український журналіст, головний редактор «Української правди» Георгій Гонгадзе. Упродовж всього цього часу українське суспільство підгодовували все новими фактами і версіями щодо зникнення Георгія. Часом навіть фантастичними. Але одне залишалося незмінним. Хоча виконавці сидять у в’язниці, реальних замовників так і не було покарано. Півроку тому підозрюваному у справі Гонгадзе Леоніду Кучмі було пред’явлене обвинувачення («День» детально повідомляв читачам про перебіг подій), проте далі цього справа поки не просунулася. Більше того, людина, яка підозрюється у вбивстві Гонгадзе, читає лекції в українських університетах і роздає іменні стипендії. Дивує й позиція самої молоді, яка радо приймає ці гроші. Невже ми таке морально слабке суспільство?

Водночас справа Георгія Гонгадзе — не єдина. Є чимало менш резонансних справ, які так і не були доведені до кінця. Згадати хоча б минулорічне зникнення харківського журналіста Василя Климентьєва. Інколи складається враження, що ми не надто далеко втекли у цьому плані від африканської Руанди, де зникнення журналістів — справа звична.

До речі, нещодавно на ситуацію зі свободою слова у цій країні звернули увагу активісти міжнародної організації «Репортери без кордонів». Вони у Парижі влаштували акцію протесту проти приїзду до французької столиці президента Руанди Поля Кагаме. З часу правління Кагаме стан свободи у нестабільній Руанді погіршився.

Демонстранти, вдягнувши червоні кляпи, що символізували насилля над свободою висловлювань у Руанді, розкрили парасольки із написами «Кагаме — хижак!» та тримали транспаранти зі словами «Франція — Руанда — без свободи не буде контрактів!». У заяві, яку оприлюднено на сайті «Репортерів без кордонів», йдеться: «Медійний клімат у Руанді настільки деспотичний, що країна щодалі втрачає своїх журналістів. Ті, хто не тікає за кордон, мають цензурувати себе або ж піддаються арештам. Двоє жінок-журналісток відбувають ув’язнення на 7 та 17 років у в’язниці. 2010 року в Кігалі (столиці Руанди. — Авт.) було застрелено журналіста. Опозиційні мас-медіа або переслідуються, або зникають».

Останнім часом Європу часто звинувачують у подвійних стандартах. Утім, такі акції доводять, що базові європейські цінності залишаються незмінними. І це найважливіше, що Європа може зробити для країн, що прагнуть досягти її рівня.

«День» звернувся до голови Африканського бюро «Репортерів без кордонів» Амбруа П’ЄРА із проханням розповісти про важливість своєчасного реагування на згортання свободи слова та впровадження європейських цінностей у неєвропейських країнах.

— Упродовж 25 років ми відстежуємо ситуацію у Руанді, Африці та в всьому світі, — розповідає пан Амбруа. — Ми захищаємо свободу на висловлення власної думки та право бути добре поінформованим. Ми захищаємо свободу журналістів, а також свободу людей в усьому світі на отримання неупередженої інформації.

— Як ви вважаєте, чи можливо поширити європейські цінності на ті країни, які мають проблеми з демократією та свободою слова?

— Питання не в тому, аби сприяти впровадженню європейських цінностей в Руанді. Ми поважаємо національні особливості кожної країни, і нам ніколи не хотілося нав’язувати європейські цінності за кордоном. Річ у тім, що більшість країн на землі підписали угоди та міжнародні конвенції щодо поваги до первинних людських свобод. У Руанді, наприклад, країні, яка претендує на те, аби називатися демократичною та яка надсилає заявки на партнерство з міжнародною спільнотою, свобода висловлювань та преси мають також поважатися. Ми працюємо над тим, щоб міжнародні цінності та свободи поважалися у країнах, які підписали відповідні конвенції.

— Як часто ваша організація проводить подібні демонстрації, як це було два дні тому проти приїзду глави Руанди Поля Кагаме до Парижу?

— Звісно, тут немає якогось правила. Ми спостерігаємо за новинами і за тим, що відбувається, які візити проходять у країні. Ми проводимо по три-чотири демонстрації подібного характеру на рік. І, просто, як приклад, ми вже влаштували два інші заходи подібні до цього у 2011 році в Парижі. Одна демонстрація була перед посольством Єгипту у лютому, а інша — перед сирійським у травні. Минулого разу, коли ми виступали подібним чином проти візиту голови держави, був у листопаді 2010 року. Це було під час приїзду китайського президента Ху Цзіньтао.

— Як гадаєте, чи буде якась реакція на ваші виступи з боку французького уряду та керівництв інших європейських країн?

— Побачимо. Але я впевнений, що одна точно буде. Сам факт, що «Репортери без кордонів» підвищили увагу до свободи висловлювань в Руанді, вже призвів до певного галасу. Ми виступали проти візиту пана Кагаме, але за день до того — у понеділок, я особисто був присутній на лекції, яку він читав, і поставив йому запитання. В аудиторії також знаходився посол Франції у Руанді. Він побачив це й поговорив зі мною після зустрічі. Я впевнений, що після цього посол сказав французькому урядові, що «Репортери без кордонів» підкреслюють брак свободи преси в Руанді.

ДО РЕЧІ

Сьогодні, о 18:30, в Києві на майдані Незалежності відбудеться вечір пам’яті Георгія Гонгадзе. Такі заходи відбудуться і в інших містах України: Львові, Харкові, Рівному, Одесі, а також у Тбілісі. Детальнішу інформацію шукайте у мережі Facebook під назвою «Вечір пам’яті Георгія Гонгадзе-2011».