Про силу «одиниць»

«Щойно переглянув кадри з суду Надії. Просить не вмовляти її закінчити голодування. Велика Сильна Жінка! Слава Україні! Героям Слава!», — пише мені 38-річний підприємець Олександр Жуков, який минулої неділі вийшов на центральну площу Краснотур’їнська з одиночним пікетом. У руках він тримав два плакати: «Свободу Наде Савченко» і «Расстрелян за правду» з портретом Бориса Нємцова. Краснотур’їнськ — це місто обласного підпорядкування в Свердловській області Росії, промисловий і культурний центр Північного Уралу. Місто невелике, населення — лише 58,5 тисячі (за попередньою оцінкою на 1 січня 2015 року). З цих тисяч знайшовся один, який не побоявся вийти на пікет і продемонструвати свою позицію. Ця історія чимось нагадує історію Світлани Давидової, домогосподарки з Вязьми — маленького містечка. Вчинок одного і... тиша у відповідь. Що в російських ЗМІ, що в суспільстві. «День» розшукав Олександра Жукова і розпитав, як у невеликих містах Росії суспільство реагує на такі пікети, чи страшно йому було і що для нього означає постать Надії Савченко.

— Чому ви тримали разом ці два плакати — «Свободу Наде Савченко» і «Расстрелян за правду» з портретом Нємцова? Вони для вас якось пов’язані?

— Я спочатку мав намір вийти з одним плакатом на підтримку Надії, але в п’ятницю сталося вбивство Бориса Єфимовича, і, звичайно, я не зміг не зробити ще один плакат на спомин про нього. Як пов’язані? Зв’язок прямий: Нємцова вбили, Савченко вбивають. Нємцов був найяскравішим представником опозиції, непохитним борцем з окупаційним режимом Путіна. Упевнений, що саме за це його і було вбито.

— Що для вас означає подвиг Надії Савченко?

— Надія Савченко — це герой своєї країни. Перед таким солдатом можна лише схилятися. Вона велика жінка.

— На що більше реагували перехожі: на плакат про Нємцова чи про Савченко?

— Я стояв на нашій центральній площі півгодини. За цей час повз мене пройшло осіб 100—120, всі звертали увагу і читали плакати. До мене підійшло людей сім, і всі критикували мене, говорили, що я зрадник, що Нємцов злодій і шахрай, що він жив на гроші держдепу і просив американців, щоб вони розбомбили Росію. Щодо Савченко казали, що вона вбивця, фашистка і мразь. Всі, хто підійшов, шкодували, що немає поряд снайпера, щоб мене відправити вслід за Нємцовим. Наче у Соловйова на передачі побував. Але були і такі, які проходили повз і схвально посміхалися, піднімали великий палець вгору, підтримуючи мене. Раніше на подібні акції я не виходив і в мітингах участі не брав. Але вже протягом півтора року відстоюю свою позицію на місцевому форумі, це сайт нашої місцевої газети «Вечерний Краснотурьинск». Це єдиний сайт, де мене не блокують. У нас місцева газета незалежна, главред і весь колектив — притомні люди.

— Наскільки важко розворушити, закликати до дискусії жителів міст, віддалених від столиці? Тут люди більше чи менше схильні до пропаганди?

— Розворушити і закликати до дискусії тих, у кого вата в голові, неможливо, а часом і небезпечно. Проти телевізора немає жодних прийомів. Якщо людина просочилася цією гнилизною, то, схоже, назад дороги немає. Принаймні, я не бачив жодного, хто б поміняв свою позицію. У мене батьки були цілком ліберальними, толерантними людьми, але рік тому вони як озвіріли. Тепер у них навколо фашисти, піндоси, гейропейці, а я зрадник і п’ята колона. Жах. Але, на щастя, більшість моїх друзів виявилися притомними. Чому на когось ця суча пропаганда діє, а на когось — ні, я не знаю. Не знаю також, у яких регіонах вати більше, а де менше. Ані від освіти, ані від віку це не залежить.