Про три напрямки стратегії Мінінформу

«У мене досі близько тисячі непрочитаних листів на «Фейсбуці» та в пошті, а я через цю бюрократичну катавасію по створенню і юридичному оформленню міністерства досі не можу до них дійти. Півтора місяці ми не могли отримати дозвіл на використання домену gov.ua, на якому всі офіційні сайти органів влади, через нашу дерев’яну систему проходження. Це одна з речей, які треба зламати», — розповідає в інтерв’ю «Дню» міністр інформаційної політики Юрій СТЕЦЬ. Наша розмова відбулася після його останньої запланованої робочої зустрічі у вівторок — о 21 годині. За словами пана Юрія, це його звичний графік. Цього тижня міністр виступив на круглому столі «Як виграти інформаційну війну із Росією?» і це стало приводом поговорити про стратегію Мінінформу та інструменти її реалізації.

— Якщо ми говоримо про стратегію міністерства, вона була озвучена мною, коли ми вперше проговорювали саму ідею створення такого органу виконавчої влади. Залишилися незмінними три напрямки, які вже нині запущено в роботу, — каже міністр.

ПРО КАНАЛ ІНОМОВЛЕННЯ

— Перший стосувався створення каналу іномовлення. Протягом тижня ми маємо закінчити юридичну процедуру передачі каналу БТБ від Нацбанку до Мінінформу. Через місяць з моменту передачі ми запустимо «Ukraine Tomorrow». Крім англійської, російської і української, на каналі звучатиме кримськотатарська мова, і там буде продукт, що стосуватиметься Криму. Зараз ми відчуваємо, що Крим зникає зі сторінок європейських ЗМІ, та й тут у Києві починають забувати про півострів.

— Як вибудовуватиметься робота на «Ukraine Tomorrow», і чи буде там контрпропаганда?

— Найкраща контрпропаганда — правда. Але цей канал має багато інших завдань окрім інформування про ситуацію на Сході. Маємо відкрити Україну світові. Зрештою, поза межами країни живе 20 млн етнічних українців, які себе ідентифікують як таких, є сотні мільйонів вихідців колишнього СРСР — вони усі мають отримувати альтернативу тій інформації, яку дають російські телеканали. Є три засоби донесення цього сигналу — супутник, кабельні мережі та мережі готелів. Очевидно, що ми домовлятимемося і підписуватимемо договори по цих трьох напрямках.

ПРО «ІНТЕРНЕТ-ВІЙСЬКА»

— Другий напрямок — протидія пропаганді Росії. В тому, що стосується «всесвітньої павутини» і соцмереж, ми запустили інтернет-платформу. Аналітики працюють над моніторингом ФСБшних інформаційних спецоперацій, і тут же подано спростування, яке оприлюднено через «Інформаційні війська України». Створення такої платформи — це не наша вигадка. Це те, що свого часу використовували російські опозиціонери, обмежені в доступі до великих телеканалів.

— Чи дають уже перші результати ці «інформаційні війська»?

— Велика кількість фейкових історій, що розробляється російськими спецслужбами, дуже швидко спростовується. Один із прикладів — конфлікт біля Нацбанку. Ми почали моніторити ситуацію за 20 хвилин до початку самого інциденту — виявилося, що він анонсувався, а протягом півгодини з’явилося близько чотирьох тисяч повідомлень на кшталт «Національна гвардія розганяє фінансовий майдан під Нацбанком» із месиджем про третій Майдан.

ПРО ІНФОРМАЦІЙНУ ПРИСУТНІСТЬ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

— Щодо протидії пропаганді, то це також робота на сході країни по відновленню мовлення, і тут ми мали справу із фактом саботажу з боку керівництва Луганської і Донецької філії Концерну РРТ, а потім ще й із деякими керівниками центрального офісу в Києві. Після проведення моніторингової місії Мінінформу рішенням Кабміну було звільнено керівника КРРТ. Крім того, створено комісію, до якої увійшли представники СБУ, МВС, Міністерства інформаційної політики, Нацради з питань телебачення і радіомовлення, Деркомтелерадіо і Концерну РРТ, і яка зараз, створивши дорожню карту, починає активно працювати по відновленню мовлення. Після звільнення Олександра Півнюка все почало працювати набагато швидше. (Хоча ще раніше, у жовтні минулого року голова Нацради Юрій Артеменко в інтерв’ю «Дню» «За теледеколонізацію!» назвав конфлікт довкола керівництва Концерну РРТ «реваншем попереднього режиму». — Авт.) У тестовому режимі починає працювати Луганська та Донецька ОДТРК. Призначено нове керівництво Луганської філії КРРТ. Готові до запуску ще декілька передавачів, які нам передала Польща.

— Чи будуть ці передавачі покривати окуповану територію Донбасу і Крим?

— Окуповану територію на сході — однозначно. Навіть зараз радіо «24» мовить на частину Донецька. Крим — це друга складова, до якої входить окрема програма дій по інформаційній політиці. Ми провели зустріч із представниками громадських організацій Криму, представниками медій півострову, що були змушені виїхати на материк. За підсумками обговорення та на підставі рекомендації Мустафи Джемілєва було обрано моїм радником із питань інформаційної політики Криму Сергія Костинського (експерт ГО «Кримський інститут стратегічних досліджень». — Авт.).

— А як щодо розповсюдження друкованої преси?

— Ми доставляємо в АТО три видання: газету Міноборони, «Україну Єдину», що виходить двічі на тиждень за мої власні кошти і кошти людей, що в цьому допомагають, і волонтерську газету, якою опікується мій заступник та радник міністра оборони Тетяна Попова. Також плануємо займатися доставкою в зону АТО нереалізованої частки українських тижневиків. З цього приводу хочу зустрінуся з головними редакторами видань.

ПРО ВНУТРІШНЮ КОМУНІКАЦІЮ ОРГАНІВ ВЛАДИ

— Третій напрямок — відкритість влади. Я говорив про те, що ми маємо якнайбільше «сировини» давати журналістам. Нам вдалося останній місяць кожні чотири-п’ять днів давати відео про затриманих російських найманців. Я намагаюся вибудувати схему, при якій влада — максимально відкрита і говорить про реформи не тоді, коли потрібно виправдовуватися, а до початку і під час їхнього впровадження.

— Чи може Мінінформ налагоджувати комунікацію між іншими міністерствами, Адміністрацією Президента і суспільством?

— Що стосується органів виконавчої влади — так. Цим ми зараз і займаємося, у п’ятницю буде призначено окремого радника за цим напрямком. До слова, всі наші радники працюють на громадських засадах, адже бюджет міністерства — обмежено. А щодо АП, то це — інша вертикаль, вертикаль Президента. Це інша частина української влади. Я можу говорити на рівні колеги, друга, але це не є пряма горизонталь відносин, як із міністром оборони чи міністром внутрішніх справ.

— Нещодавно на круглому столі «Як виграти інформаційну війну з Росією?» ви говорили про створення концепції інформаційної безпеки України. Ця ідея назріла вже давно, і зараз у ній гостра потреба. Але ще 21 листопада 2014 року Держкомтелерадіо розробив і вніс на розгляд уряду проект Доктрини інформаційної безпеки. Чи не є це «конфліктом інтересів»?

— Я чув багато до створення міністерства розмов про те, що хтось має щось робити у цьому напрямку. Але якщо ви кажете, що вносили проект, і чомусь це не стало кінцевим продуктом... Було багато ініціатив, потуг, спроб, затвердити це на державному рівні, але поки що такого документу не існує. Зрештою, мені складно коментувати документи, які вносилися на розгляд уряду попереднього скликання.

— Якою ви бачите концепцію інформаційної безпеки?

— Якщо кількома штрихами — захист частотного ресурсу держави, відсутність монополізації на сигнал українських телеканалів, як от компанія «Зеонбуд», запобігання роботи інформаційних спецслужб інших держав в українському сегменті Інтернету, робота по напрямках кіберзлочинності, інформаційний захист України на час військової агресії. Є рішення по напрямках, які ми будемо коригувати з міносвіти та іншими міністерствами.

— Чи буде МІП ініціювати якісь дії щодо справи «Зеонбуду», якого юридично поки не можуть визнати монополістом?

— За будь-яких обставин я вважаю, що має бути створено комісію за участі представників міністерства, Нацради, Комітету свободи слова та інформації, можливо, інших депутатів. Це має бути колегіальне рішення, підтримане суспільством. Моє особисте бачення — такий ресурс має бути під контролем держави. Його можуть частково віддати у приватні руки, але контрольний пакет має бути у держави.

ПРО ВМІННЯ ТРИМАТИ УДАР

— Є напрацювання, що стосуються соціальних рекламних кампаній реформ уряду, четвертої хвилі мобілізації. Будуть ще проекти, не хочу зараз анонсувати, бо в разі невдачі багато на тебе накидаються із криками: «Ага, не вийшло». У нас така ментальність, отак реагувати замість того, щоб зробити самому. Мені подобається слоган «Самопомочі»: «Візьми і зроби». Кажуть, наші функції були і в РНБО і в СБУ — так чому нічого не виходило раніше? У мене за спиною три скликання парламенту, опозиційна діяльність за часів Януковича і боротьба за друга і політичного в’язня Юрія Луценка — ці речі навчили тримати удар.

Для донесення правди потрібні інструменти. Це і є канал іномовлення, інтернет-платформа, логістика доставки преси на фронт, єдиний голос української влади, який зокрема має звучати і з українських посольств. Це те, що називається інформаційна політика держави, і те, заради чого створювалося міністерство. У моїй «дорожній карті» написано, що свою місію міністерство має виконати до закінчення військової агресії. Україна не витримає довго в такому режимі. І проведення реформ і дипломатичні місії мають дати результат. Сподіваюся, ми впораємося із завданнями до кінця року, і на свій день народження 29 грудня я зможу спокійно піти у відставку.