Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Протести і контексти...

Як ЗМІ висвітлюють «необхідність» торгівлі й економічних зв’язків України з «ДНР/ЛНР»
17 лютого, 15:28

Усі накинулися на нардепа з БПП Олексія Гончаренка з приводу зробленого ним напису на стіні біля посольства Німеччини в Києві. Деякі його колеги з жахом чекали мало не розриву відносин і втрати важливого союзника України. Звісно, нічого такого не сталося. Гончаренко в такій формі виразив протест проти деяких очевидних маразмів Мінського «договорняка» ім. Леоніда Кучми, які озвучив вельмишановний пан німецький посол. Тим паче коли в Авдіївці окупанти показували з сотень «Градів» і гармат своє глибоке презирство до будь-яких договорів, договорняків, конвенцій і угод. Залишилося лише там за порадою дипломата провести вибори. А що стосується форми протесту Гончаренка, то західноєвропейські анархісти й «ліваки» (зокрема й з мандатами) протестують набагато «темпераментніше», ніж наш одесит.

На президентському «5 каналі» Гончаренка дуже соромили колеги по парламенту й цитували йому якесь засудження нардепа С.Лєщенка.

Гончаренко, хлопець спритний і кмітливий, тут же пригадаємо, як парламентарії, оточивши трибуну, на чолі з керівницею зовнішньополітичного комітету Ганною Гопко вимагали бойкоту урочистих заходів у німецькій амбасаді. За її спиною стояв полум’яний борець проти корупції Сергій Лєщенко, всім своїм виглядом демонструючи повну згоду, солідарність і підтримку. Але вже через дві години після парламентської маніфестації С. Лєщенко, за словами Гончаренка, був у посольстві ФРН, де ласував частуванням й глибокодумно міркував про те, що «бойкот — це не наш метод».

Рідкісної принциповості людина.

НЕПРИСТОЙНА КОМПАНІЯ

А на каналі NEWS ONE він сміливо критикував президента Порошенка (у іменному парламентському блоці якого перебуває) й називав його план проведення референдуму про вступ України до НАТО — «передвиборним трюком». Чимось там докоряв оточенню Президента. При цьому Лєщенко руками й ногами чіпляється за президентську фракцію й виходити з неї явно не збирається. Такими є непорушні моральні засади переслідувача всіх корупціонерів. Тут, щоправда, питання до лицаря антикорупційного фронту постає: якщо Порошенко (завдяки якому ти й здобув депутатський мандат) такий поганий, якщо його соратники такі аморальні люди, то чого ж ти, чесний і бездоганний, не хочеш покинути настільки непристойну компанію?

На ICTV у програмі «Свобода слова» заступник міністра у справах тимчасово окупованих територій Вадима Черниша Георгій Тука відстоював необхідність торгівлі й економічних зв’язків з «ДНР/ЛНР». Зрозуміло, знову лунала неодмінна пісня — «там же наші люди». Проте трохи пізніше Тука визнав, що головною дійовою особою в цьому процесі виступає фірма «ДТЕК», що належить Ренату Ахметову. Колись у США була розхожою фраза — «все, що добре для  «Дженерал Моторз», добре для Америки». Невже все, що добре для «ДТЕК», добре для України? Уся Україна має жити в ім’я інтересів «ДТЕК».

Звісно, знову розповідали зворушливі історії про те, що підприємства, які працюють у «ДНР/ЛНР», зареєстровані в Україні й платять тут податки. А Захарченку й Плотницькому, які контролюють усе у своїх «бантустанах», вони нічого не платять? На «ДНР/ЛНР», де перебувають, не працюють? Якось важко в це повірити.

Як заявив нардеп Дмитро Тимчук, торгівля з «ДНР/ЛНР» — це надприбутки, й чиновники від них не відмовляться.

Звісно, публіку лякали, що якщо не платити окупантам, ті, у свою чергу, не зможуть заплатити шахтарям і ті, залишившись без грошей для існування, візьмуть автомати й підуть воювати проти нас.

А яка нам різниця, воюватимуть проти нас 5—6 тисяч шахтарів (моральний рівень яких дозволяє їм за гроші знищувати Україну) чи така ж кількість завезених з Росії «бойових бурятів»?

Потім до мікрофона в студії вийшла незрівнянна Юлія Тимошенко. Як завжди, чула вона лише себе, натхненно розповідаючи, як повністю переконала Дональда Трампа усіляко сприяти Україні. Потім почався звичайний словесний «пінг-понг» нардепів, коли шеф фракції «Народного фронту» розповідав, яка нехороша Тимошенко, а вона розкривала негативи пана Бурбака. Словесна дуель Тимошенко-Бурбак занурила аудиторію в суцільну нудьгу.

Ведучий запитав публіку, як вона ставиться до запровадження військового стану. Проголосували: 70% за військовий стан, 30% — проти. Але особливо розчулили лінгвістичні дослідження на тему відмінностей між окупацією й «ефективним контролем території». Не в лоб, то по лобу. Будь-яка окупація — це ефективний контроль над чужою територією. СРСР ефективно контролював фінляндський Карельський перешийок, окупований ним у 1939—1940 рр. Радянський Союз ефективно контролював з 1940 року Литву, Латвію, Естонію. Навіщо ж потрібна ця демагогія, це словоблуддя нашої влади про те, що на сході України немає окупації, а є «ефективний контроль» Росії? Між іншим, і посол ФРН визнав факт перебування російських військ у «ДНР/ЛНР». До Туки приєдналася нардеп Ірина Луценко, для якої російська окупація є лише там, де вона визнана самою РФ. Визнає РФ факт — отже, окупація, не визнає, отже, «ефективний контроль». Думка Росії — критерій істини, а зовсім не практика й не об’єктивна реальність.

До речі, й М.Томенко на «Еспрессо-TV» розповів про дуже цікаву торгівлю на сході України. Вугілля з «ДНР/ЛНР» йде на Луганську електростанцію, де виробляється електроенергія, а потім за низькою ціною енергія повертається в «ЛНР». Причому там за неї не платять, унаслідок чого утворився борг перед Україною в 500 мільйонів гривень. Тарифи на електрику в ДНР/ЛНР» у 10 разів нижчі, ніж на контрольованій Україною території. Україна фактично дотує окупантів. За підрахунками експертів, забезпечуючи всім ДНР/ЛНР», Україна щороку економить Росії понад 1 мільярд доларів, які інакше РФ довелося б витратити на утримання псевдореспублік. Та й з Кримом, за словами Миколи Томенка, торгівля йде так, що «аж гай гуде!» І після цього хтось розповідатиме, що нинішня влада в Україні прагне деокупації Криму й Донбасу?

АДЕПТИ «НОВОГО ПОРЯДКУ»

На телеканалі «ZIK» мій земляк нардеп Дмитро Білоцерковець спілкувався з ведучим Остапом Дроздовим. Розповів йому про реалії міста Севастополя, постарався розвіяти навіяні московською пропагандою міфи про нібито повністю проросійський характер міста. Як севастополець у четвертому поколінні можу сказати, що проросійськість Севастополя (Криму і низки інших регіонів) у першу чергу зумовлена майже повною неукраїнськістю офіційного Києва. Пригадаємо слова Михайла Грушевського: «Біда України в тому, що нею часто керували люди, яким вона не потрібна». Нинішня влада — прекрасна ілюстрація до слів академіка. Люди, яким Україна потрібна, керували б нею абсолютно інакше. Он Ю.Тимошенко сьогодні бігає й вимагає запровадження військового стану. Типовий «свинячий голос». А в період агресії 2014-го вона вимагала прямо протилежного. Тепер прокинулася, не минуло й три роки.

Дмитро багато робив у Севастополі для затвердження там України. Але важко перемогти, якщо немає підтримки з боку держави. Проте навіть сьогодні під жорстоким пресом у Криму далеко не так все однозначно, як прагнуть представити адепти «нового порядку». Білоцерковець, по-моєму, був вельми переконливим. Але реакція Дроздова: «А я не вірю». А потім цілком у дусі Л.Кучми прокаркав: «Крим втрачений назавжди». Узагалі, після його телепрограм будь-якому патріотичному українцеві залишається лише піти й повіситися від відчаю й безнадійності. Це і є мета пана Остапа Дроздова?

На «1+1» у програмі «Право на владу» політолог Олександр Палій при обговоренні теми торгівлі з «ДНР/ЛНР» висловився в тому дусі, що нам потрібні гроші і добре, що ми їх завдяки економічним відносинам з терористами маємо. Палій не розуміє головного: йде війна, ставкою в якій для Кремля виступає знищення Української держави. Якщо ми програємо цю війну, копійки, яким так радіє Олександр, нас не врятують. Це все одно що дати людині 1000 доларів, а потім її розстріляти. Яка користь тобі від цих грошей, якщо тебе розстріляють? Колись один з класиків сказав, що за 300% прибутку буржуй продасть навіть ту мотузку, на якій його повісять. Сьогодні керівництво України займається на Донбасі продажем цієї «мотузки» Росії, полегшуючи РФ тягар окупації українських територій...

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати