Реальне телебачення — фіговий листок на тілі життя

Глядач втомився від «розваги заради розваги». Щоб утримати його увагу на програмах легкого сприйняття, слід було їх модернізувати і за формою, і за змістом. Як кажуть, додати життя. Що і зробило реальне телебачення. Його зразки ми могли споглядати на каналі «1+1». Саме цей українських канал одним із перших познайомив співвітчизників із новим для нас, але відомим і популярним за кордоном реальним телевізійним форматом.

Пригадаємо «Останнього героя». Професійно відрежисоване ігрове шоу в контексті реального острова з його реальними труднощами, кліматичними умовами і шкідливими комахами. Симбіоз мистецтва і життя дав очікуваний результат — відродив інтерес загодованого різного роду іграми і шоу глядача до цього телевізійного жанру.

Крім інтригуючих міжособистісних стосунків у малій соціальній групі добровільних Робінзонів, спостерігаючи за дією в цьому проекті, кожен глядач міг задовольнити свої особисті нереалізовані потреби: хто в адреналіні, хто в комунікації, хто в красивих напівоголених дівчатах і юнаках... Таким чином реальне телебачення в тому вигляді, в якому отримала його українська аудиторія, на підсвідомому рівні виконало ще й психотерапевтичну функцію — функцію візуальної компенсації. Те ж можна сказати і про проект «За склом» («Останній біфштекс. За склом-2» демонструвався на каналі «1+1», «За склом-3. В армії» йде сьогодні по «Новому»). Чесно кажучи, інтрига «застеколья» набагато слабша, ніж в «Останньому герої». Але вона й ближча до нашого повсякденного життя, а отже, і реальніша.

Сьогодні канал «1+1» готує до запуску ще один проект у форматі реального телебачення. «Гарем» , так він називається, виставить на показ інтимно-особистісну сферу нашого життя. Тут буде на що подивитися! Пуританська мораль — це одна iз складових закомплексованої особистості. Відверта терапія реального телебачення дещо скоректує її установки.

Втiм, практично всі проекти формату реального телебачення запозичені й адаптовані нами із західних та європейських ТБ-аналогів. Щоправда, є й свої напрацювання в цьому жанрі. Проект «Без табу» Ольги Герасим’юк — шокотерапія соціальної свідомості «тут і зараз». Життєві історії у форматі ток-шоу заражають своєю реальністю, непридуманістю та непередбачуваністю. І це вже проекція життя нашого вітчизняного зразка.