Реванш антимайданних сил

Одна з таких спроб — зрозуміти вируючий світ — мала місце на телеканалі «Еспресо-TV» у програмі Леоніда Канфера і була присвячена знятому ним документальному фільму про ситуацію з вихідцями з «третього світу», які живуть у Західній Європі. Градус дискусії природним чином підвищували останні трагічні події у Брюсселі. Леонід Канфер цілком об’єктивно показав драматичні колізії інтеграції (а точніше її провалу) людей з ісламської цивілізації в цивілізацію західну, яку багато хто з них не сприймає, не розуміє, а незрідка й ненавидить (охоче користуючись усіма її благами). Треба віддати належне панові Канферу, істина виявилася для нього важливішою, ніж політкоректність, що стала виправданням замовчування фактів і реалізації «мудрої» політики страуса, що ховає голову в пісок, щоб не бачити неприємних обставин буття. У Європі часто намагаються не розв’язувати проблеми принципово, а відкуповуватися від них, виділяти все нові й нові мільярди на безкоштовне соціальне житло для мігрантів, на безкоштовне харчування й медицину для них, на всілякі освітні й культурні програми для них же. Але терактів, проявів ненависті й нетерпимості стає тільки більше. Наші журналісти, присутні в репортерському клубі, накинулися на Канфера, звинувачуючи його в негативному ставленні до такого милого явища, як мультикультуралізм. Але практика показала і продовжує показувати, що штучне змішення абсолютно різних світів, часто вельми некомпліментарних один одному, дає жахливі результати. А якщо ще врахувати лібералізм без берегів, вседозволеність і всепрощення для ісламістських радикалів і екстремістів у Європі, то нинішні вибухи цілком закономірні. Європа розслабилася, забувши про реальний світ, жорстокий і небезпечний, не бажаючи дивитися правді в очі. Але міщанська цивілізація егоїстичних бюргерів довго не протягне. Вона безсила перед викликами історії.

ПОЗА РЕАЛЬНІСТЮ

Сперечалися на «Еспресо-TV» про співвідношення тероризму й ісламу. Лунали політкоректні фрази про те, що іслам не має ніякого стосунку до терору. Ну, це, швидше, віра або переконання, ніж  факт. Часто доводилося чути твердження, що Маркс і його вчення ніяк не стосуються того, що накоїли комуністи в СРСР й інших країнах. Твердження досить спірні. Відчувалося, що інтелектуального й культурного потенціалу нашим журналістам для обговорення настільки фундаментальних тем явно не вистачає. Ніхто з них навіть не поцікавився (а це цікаво!), чи мають християни в мусульманських країнах ті права, якими мусульмани користуються у західному світі? Наприклад, іще недавно в Іраку християнська община нараховувала 1,5 мільйона осіб, а нині немає й 300 тисяч. Що з ними сталося? У Палестині важко живеться  арабам-християнам, трагічним є становище християн у Пакистані. Відносини християнського й мусульманського світів вельми несиметричні. Але про становище християн на землі ісламу не говорять, це вважається неполіткоректним. А якби заговорили, то на багато речей довелося б кардинально поміняти точку зору всупереч благодушним ліберальним установкам. На жаль, багато наших журналістів живуть у якомусь своєму особливому світі за межами реальності. Складнощів сучасності вони не усвідомлюють, погроз не бачать і до них не готові.

ГПУ ХВОРА

Тут же на «Еспресо-TV» промайнула інформація про те, що на півдні України закінчили ремонт ЛЕП і країна готова постачати електрику до окупованого Криму. А це означає, що повертати Крим нинішня влада не збирається. Що ж, пряме превалювання нинішньої диктатури, корупції й хижацького бізнесу над національними інтересами України. Треба визнати, що система Кучми-Януковича за Порошенка живе й процвітає. Ті в Києві, хто не захищав півострів, здають його знову. Абсолютно очевидно, що з нинішньою владою в України анінайменших шансів на хороше майбутнє немає. Окрім корупції й капітулянтства нічого не буде. І щоб звільнити Крим і Донбас, треба спочатку звільнити Київ від засилля антинаціональних олігархічно-кланових сил, завжди готових обміняти Україну на особисту вигоду.

На ТРК «Чорноморська» політолог Олександр Палій поділився своєю думкою про долю вітчизняної прокуратури. Він переконаний, що ГПУ хвора настільки, що не піддається лікуванню, її можна лише ліквідувати. Палій навів приклад, як після краху режиму Чаушеску в Румунії була ліквідована потужна спецслужба «Секурітате». Сотні її співробітників, не погодившись з тим, що сталося, засипали Європейський суд з прав людини позовами. Але суд їхні претензії відкинув. Обгрунтовуючи тезу про неможливість реформування ГПУ, політолог нагадав про величезну невідповідність між зарплатою багатьох прокурорів і розкішшю, в якій вони живуть (палаци, садиби, автомобілі класу «люкс» тощо). Дійсно, а чи багато посприяла ГПУ затвердженню законності в Україні?

«ТУШКАНІЗАЦІЯ» ДЕПУТАТСЬКОГО КОРПУСУ

У програмі «Право на владу» на каналі «1+1» знову довго розбиралися у склоках, підкилимових битвах і взаємних підсиджуваннях у вищих ешелонах влади. Зокрема, нардеп Ляшко стверджував, що прихід В.Гройсмана у крісло прем’єра означає узурпацію влади Петром Порошенком. А журналістка Олена Яхно висловила сумнів у відставці Яценюка й обранні на його місце Гройсмана. Несамовитий радикал Ляшко »звинуватив «БПП» у покупці за гроші депутатів з інших фракцій і порівняв методи президентської структури зі звичками Януковича. Зокрема, лідер Радикальної партії стверджував, що його депутат Вітко отримав від «БПП» 200 тисяч доларів США за перехід у їхні лави. Так, відроджується дуже багато чого з практики Януковича, зокрема й «тушканізація» депутатського корпусу. Ну а вигнання депутатів Фірсова й Томенка в цьому сенсі дуже показове: корупціонери виганяють зі своїх лав пристойних людей, ще раз демонструючи, хто саме прорвався до влади по трупах героїв Майдану.

У студії Савіка Шустера нардеп від «БПП» Іван Вінник як завжди захищав владу від критики, робив це полум’яно й пристрасно, але незрідка безглуздо, з ефектом протилежним очікуваному. Навіщось вчепився в громадського діяча на ниві боротьби з корупцією Віталія Шабуніна, звинувачуючи того в «грантоїдстві». Серед іншого вимагав, щоб Шабунін відзвітував за гроші, до яких наша держава не має жодного стосунку. Краще б пан Вінник піклувався про держбюджет України. Нардеп від «БПП» не має уявлення про величезну кількість важливих речей, як і той діяч нашого ГПУ, який вирішив викликати на допит посла США в Україні. Це вже зовсім приїхали. Усі дипломати, починаючи з найнижчих рангів, а тим паче посли мають імунітет від усіх прокуратур, судових переслідувань, слідства в країнах свого перебування. Дипломата можна вислати додому, на батьківщину, а от тягати його по прокуратурах і судах не можна. Навіть якщо він є затриманим на місці злочину шпигуном.

Утім, сьогодні в Україні чудову кар’єру може зробити й феноменальний неук. Звісно, з тяжкими наслідками для нашого суспільства...