Рейтинг нам допоможе. Рейтинг нас згубить
Починаю оповідь про рейтинг. Про могутнього й найвпливовішого пана Рейтинга, від якого сьогодні все залежить в житті і ЗМІ і, особливо, на телебаченні. Це він — телевізорів начальник і каналів командир. Як він скаже, підрахувавши кількість телеглядачів, такі програми й будуть на ТБ. А які передачі не дорахуються народної маси — такі Рейтинг і не допустить на екрани. Такий Рейтинг в законі, бо він цей безжалісний закон і вигадав.
Аж ніяк не Гвадалквівір і не нічний зефір, а саме Він «струит эфир» у наші дні. Хто знає — той бачить: вже за життя панові Рейтингу встановлено постійно діючий пам’ятник. До його підніжжя все начальство, всі продюсери-менеджери покладають квіти і балансові звіти, молячись про виживання. Тут же проходить безжалісний обряд жертвоприношення хороших, але нерейтингових телеягнят.
Недалеко — бучливий і галасливий рекламний ринок. Торгівля — в залежності від кількості та якості рекламних роликів, ціни часу на каналах і рейтинговості передач. Кожен рекламодавець (і всі, хто за ним стоїть) бажає бути прикріпленим до масових і популярних програм. Такі програми, які люди мало дивляться, тут зовсім не потрібні. Закон!
ПОХОДЖЕННЯ
Декілька слів про соціальне походження пана Рейтинга. Досить немолодий батько — явно західного, вестернового роду. Радикал. Ідеолог-економіст. Якщо раніше в нас був Карл Маркс, то тепер — Фрідріх Рейтинг.
Мати пана (тов.) Рейтинга — явно радянської ідеологічної крові. Презирство — до інтелекту, «надто розумного» і такого, що творчо «випендрюється». У той же час: «за народність і партійність у телемистецтві», за служіння народові. Якщо нещодавно вона вклонялася робітничому класові, то тепер — «класові найпростіших». Прагне до глобальної однодумності.
Зі спадкових вад пана Рейтинга. У ранньому дитинстві хтось на вухо наступив, бо нічим іншим не можна пояснити його слабості до дикої й немузичної музики пiд назвою «шоу-б.» І повному «поп- стопу».
ДІЯЛЬНІСТЬ. СУВОРО, АЛЕ НЕСПРАВЕДЛИВО
Внаслідок проведення своєї ідеологічної лінії, Рейтинг без всяких ЦК та ідеологічних відділів може заборонити і знищити будь-яку нерейтингову передачу, яка не відповідає ні інтересам народу, ні прагненням працівників телебачення.
Особливо Рейтинг не любить всяких мислителів і творчих працівників. Наприклад, було припинено програму «Монологи» (назва залишилася), де цей неспокійний і яскравий ерудит В. Скуратiвський за допомогою справжнього режисера С. Маслобойщикова заполоняли екран думками, спостереженнями і чудовою документальною формою. Нерейтингово!
Проф. М. Попович — бажаний гість на ТБ як великий кулінар і виготовлювач смачних відбивних, але в чудового філософа і яскравої телелюдини немає своєї рубрики в нашому телепросторі.
Відсуваються на вранішній чи «спальний» час у сiтцi телеканалів і такі хороші, професійні програми, як «Версії Ольги Герасим’юк» («1+1»), «Монологи» Анатолія Борсюка («1+1»), «Імпреза» (СТБ), «Нічна драматургія» (СТБ), «Живий звук» (Новий канал) і под.
НАРОД І РЕЙТИНГ — ЄДИНІ! І В ЗАПЕРЕЧЕННІ, І В УПОДОБАННЯХ
Однак населення обов’язково й передусім бажає дивитися по телевізору кіно. І Рейтинг тут — повний господар. Саме він привчив до процедури (іноді по чотири-п’ять фільмів в день) дрімотного споглядання на телеекрані будь-якого кіно. У будь-якому санаторії, лікарні, турбазі (групі людей) і майже в кожному домі найбільш часте запитання біля «ящика»: «Яке-небудь кіно є сьогодні?..»
Привчив. Дивляться, не розбираючись. На «телемолотилку» фільмів потрібно багато, їх дивляться маси, час під фільми йде краще, що влаштовує рекламодавців. Всім добре і — повна гармонія! І за бажанням трудящих, і — вигідно. Проста річ. І в кіновиробництві, і, особливо, в телепрокаті поганеньких фільмів значно більше, ніж хороших. Розчиняючись, якість регулярно переходить у кількість — майже без осаду. І поступово найчисленнішими стають фільми, де чудові герої тільки й роблять, що вогнепально «бабахаються» і яскраво «трахаються». Набридло, плюємося, але дивимося ж.
Рейтинг не може жити без криміналу і всілякого жаху. Якщо колись люди цікавилися тим, як влаштоване життя, то зараз вони задовольняють величезний інтерес до подробиць смерті, калічення, бажано в калюжах крові й бруду.
Однак, наше мирне і звичайно бідне життя, боротьба за людське існування — абсолютно нерейтингові. І тому — майже не демонструються. До речі, нерейтинговою виявилася й українська мова.
АЛЛО, МИ ШУКАЄМО ГРОШІ!
Як застарів колишній клич «Алло, ми шукаємо таланти!..» Тепер телефонують до продюсера і жалісливо просять: «Алло, ми дуже шукаємо грошей...» Можна зрозуміти. Творчі працівники зараз нічого не варті, а саме телевиробництво — це шалені гроші. Щоб хоч якось світилися екрани ТБ. І тоді найдорогоцінніший продюсер пропонує і впроваджує такі передачі, такі програми, які отримають популярність у народних мас і відповідно — високий рейтинг.
Але, з іншого боку, я став помічати, що не дуже спостерігається на наших екранах таке собі розумне, добре, вічне. Дійсно, чи багато розуму в передачах типу «Що? Де? Почім?», чи багато доброго у В. Лапікури з С. Доренком і вічного у одвічної виборчо-референдно-пропагандистської телекампанії?! Причому такі передачі дуже вигідні. Економні. Вони цілком обходяться без творчості, сценарної, режисерської, операторської майстерності.
Стоп. Але ж існують передачі, які є популярними, рейтинговими і одночасно — професійними й навіть талановитими. Ось, скажімо, північний сусід створює і «Поле чудес», і «Стару квартиру», і «Два роялі», і «Ляльки», і аналітику Кисельова, і «Гавань», і вічний Штірліц торжествує... Але це не в нас зроблено. У нас ще не виходить — щоб із розумом, талантом і... для всіх.
Гріхи не пускають. Які? Рік за роком, сезон за сезоном лавиною своєї й закордонної «попси», бульварщини займаємося найтяжчим лиходійством — псуванням смаку населення. Населення вже насилу розрізняє: що добре і що погано. Невже народ не завжди має рацію?! У «зірок» рейтингових чемпіонів немає такого сумніву. Трохи покритикуєш їх з легковажних моральних або професійних причин, як тут же дадуть відповідь: «Вам щось не подобається? А ви знаєте, який у нас рейтинг?!» Безгрішні. І багаті. І — не плачуть!
Душа тільки невидимо плаче. Телеглядача. Дещо забруднена п. Рейтингом. І хіба виробники екологічно шкідливого продукту за це зовсім не відповідають?
БЕЗ НЬОГО НЕ МОЖНА, А З НИМ — ПОГАНЕНЬКО
І я не кричатиму: «Геть Рейтинга — ворога народу! «Бо народ його ще поважає. І хоч ми через ненормальність (і традиції) трохи відрізняємося від усього світу, Рейтинг же володарює скрізь. І нам без нього не можна, а з ним — поганенько. Однак, не будьмо песимістами. Якщо за наших умов телезлиденності виросло покоління продюсерів, які вміють знаходити гроші для рейтингового ТБ, то... можливо, знайдуться кошти, уміння і бажання для створення популярних передач не лише для заробляння грошей, «підтримки штанів» і популярності, а також для звернення до розуму й серця телеглядача.
А там, дивись, і теленарод-споживач, якому, мені здається, вже трохи набридли як ідеали і в’януча Сердючка, і безпорадна «Роксолана», захоче чогось новенького і весняно освіжаючого.
