Росія уві сні
Минулого тижня в російському соціумі на якийсь час зникли кордони між трьома сферами: пропагандою, владою та суспільною свідомістю. Влада в особі Путіна, який зіграв головну роль у фільмі «Крим. Шлях на Батьківщину» зайшла на поле пропаганди й фактично витіснила звідти всіх мешканців, не залишивши їм місця для імпровізацій і власної творчості. Суспільна свідомість, надихавшись парами пропаганди, що походить уже безпосередньо від влади, на якийсь час почала творити власний пропагандистський продукт підвищеної галюциногенної концентрації. Межі норм права, моралі, логіки, мови, взагалі будь-які межі будь-яких норм зникли, і в цій ейфорії значній частині людей здалося, що можна все. Як уві сні.
Сергій Доренко запитав слухачів радіо «Говорит Москва», як би вони поставилися до ідеї використання ядерної зброї у боротьбі за російський Крим. 62% цю ідею схвалили, 38% заперечили проти ліквідації планети Земля. Зрозуміло, що Доренко і його радіо це самі по собі потужні спотворюючі фільтри, зрозуміло, що частина голосувала за Апокаліпсис «по приколу», проте, це симптом нового стану частини російського суспільства. Причому частини столичного суспільства. А, як відомо, роль столиці у москвоцентричній Росії аномально велика й часто буває вирішальною.
• У своєму сні Росія стерла кордони між владою і народом. Це виявилося під час мітингу на Васильєвському спуску, котрий відбувся 18.03.2015 і був присвячений річниці анексії Криму. «Ми подолаємо ті труднощі, які самі собі створюємо, і ті, які нам підкидають ззовні!» — марив зі сцени президент Путін. «Час повернути Аляску!» — відповідав йому з натовпу текст плаката. Загальний настрій на марення й галюцинації домінував і на сцені і в натовпі мітингувальників.
Про важливі зміни в стані суспільної свідомості в регіонах повідомив минулого тижня інтернет-ресурс «УралПолит.Ru», де була описана відправка добровольців-свердловчан на Донбас. За даними видання на боці ДНР воюють приблизно 400 добровольців зі Свердловської області, зокрема й депутат міської Думи Єкатеринбурга Роман Шадрін. Але до недавнього часу вербування, підготовка й відправка бойовиків велися не те щоб зовсім таємно, але без публічної помпи. Зараз не так. Голова Свердловського фонду ветеранів спецназу Володимир Єфімов відкрито дає інтерв’ю пресі, відкрито розповідає, що його фонд координує всю роботу з мобілізації й відправки громадян Росії на війну з Україною, говорить про принципи відбору бойовиків, про тренувальну базу, де відбувається їх підготовка. Має місце єдність влади і народу: Путін відкрито на весь світ свідчить, що він особисто керував силовою операцією з анексії Криму, а голова свердловського фонду ветеранів також відкрито говорить про те, як він організовує війну в сусідній державі. Адже тепер можна, норм більше немає.
• Священик з храму Інокентія Московського Володимир Зайцев благословляє бойовиків, які їдуть воювати до України так: «Якщо доведеться, а доведеться обов’язково — бийте фашистів і нічого не бійтеся!» На запитання «УралПолит.Ru», навіщо вони їдуть воювати до іншої країни, всі бойовики відповідають однаково: «Їдемо захищати «русский мир». Одразу після православної молитви командир здійснює неоязичницький обряд «раточення» — братання воїнів. Усі стають у коло й, притупуючи ногами, йдуть за сонцем, викрикуючи «Рус». Сусідство православ’я та язичництва нікого не бентежить, ні православного священика, ні учасників обрядів. Усе правильно, це ж сон. Щоправда, наслідки сну будуть наяву, але сплячі про це не здогадуються.
Стирання меж між владою, пропагандою та суспільною свідомістю породило глибоку кризу в стані російських пропагандистів. З одного боку, влада в особі президента вторглася в їхню сферу, з другого боку, творчість мас. Пошук виходу з цієї ситуації лідери російської пропаганди вели у різних напрямках. Можливо, найуспішніше рішення знайшов Петро Толстой, який 16.03.2015 випустив на Першому каналі практично еталонну програму «Час покаже». Вона, певна річ, була присвячена річниці крадіжки Криму, й у ній, що принципово важливо й ново, не було не лише жодної людини, яка б у чомусь засумнівалася, не було жодної людини, яка б не розділяла загального захвату й тріумфування. «ТБ — не місце для дискусій (навіть бутафорських)» — ось гасло нового етапу російської пропаганди після фільму «Крим. Шлях на Батьківщину». Дискусія можлива лише у винаході способів доказу свого вірнопідданства, в демонстрації нових технологій любові до влади. У цій патріотичній «камасутрі» лідерство захопив Доренко, який став обурюватися, чому Крим вкрали лише зараз, чому цього не зробили п’ять, десять років тому. «Адже якби не цей «хохлобардак», — кричав на всю студію чоловік із прізвищем Доренко, — Крим так і продовжував би жити під окупацією».
• Набагато важче переживав кризу пропагандистського жанру Володимир Соловйов. Через свій темперамент йому, мабуть, дуже важко проводити сеанси ненависті без присутності в студії живої жертви, що тріпається. Соловйову потрібна кров, м’ясо, словом «повний контакт», як і називається його авторська передача на радіо. На роль жертв на «Вечір з Володимиром Соловйовим» були запрошені як завжди український політолог В’ячеслав Ковтун і російський політик і експерт Сергій Станкевич. Причому якщо Ковтун з мазохістською посмішкою роль жертви прийняв, то Станкевич від цієї ролі відхилився і, по суті, приєднався до загальної соловйовської зграї, постійно роблячи реверанси й паси на адресу ватажка зграї Соловйова. Коли мова зайшла про проблеми подолання наслідків санкцій, Станкевич запропонував як рецепт запросити на передачу до Соловйова кого-небудь з економічного блоку уряду, на що Соловйов, радісно потираючи руки й кровожерливо посміхаючись, відповів, що він готовий провести виїзне засідання уряду. Схоже, що він про це думає серйозно.
Станкевич у цій передачі виконував вельми корисну роботу з тестування Соловйова. До того як він виявив у телеведучого комплекс Наполеона, Станкевич вніс ще одну рацпропозицію: для подолання санкцій провести потрійні переговори між Росією, Євросоюзом і Україною. Сенс цих переговорів Станкевич бачив, мабуть, у тому, щоб, нічого не міняючи в політиці Росії, наприклад, не кладучи Крим на місце, якось «заговорити» санкції, зробити так, щоб їх не стало. Відповідь Соловйова показала, що сталося в голові телеведучого після перегляду путінського фільму. «У нас є ввічливі люди, які вміють вести такі переговори», — прорік Соловйов.
• Заява Путіна про його наказ привести в бойову готовність ядерні сили у момент операції з «повернення Криму на батьківщину», кисельовський «радіоактивний попіл», 62% доренківських слухачів, що вітають ядерний Апокаліпсис, плакат «Час повернути Аляску!», і ось це щире переконання Соловйова, що будь-які переговори краще за всіх зуміють провести «ввічливі люди», — все це і є той сон розуму, в якому перебуває сьогодні російське суспільство, зокрема не лише пропаганда, а й влада, й більша частина громадян.
Сон Росії, на відміну від здорового сну втомленої людини, не приведе до відновлення сил й не обіцяє приємного пробудження. У цьому хмільному сні Росія здійснює саморуйнівні дії, зокрема й щодо подальшої самоізоляції. Головною подією минулого року став Крим. Цього року фокус пропагандистської уваги наведено на 70-річчя Перемоги. Поки з 68 запрошених лідерів країн дали згоду приїхати до Москви лише 26. Точно будуть лідери КНДР, В’єтнаму, Південної Осетії й Абхазії. Очікуються глави ДНР і ЛНР. Точно не приїдуть керівники США, Великої Британії, Німеччини й Франції, а також Польщі, Литви, Естонії, Латвії.
• Російська пропаганда відповідає радісно: не приїдуть? Та не дуже й хотілося. Один із «найсолідніших» колумністів «Известий» Максим Соколов просто в захваті від того, що цей дійсно великий день Росія проведе в ізоляції: «Олланд, Камерон, Обама, не кажучи вже про лідерів «нової Європи» — так, брижі на воді, не більше. Їхня присутність не додасть 9 травня честі, їхня відсутність не применшить радості». Письменник Лимонов у тих же «Известиях» додає до цього ставлення інтонацію хмільної відчайдушної радості: «Не приїдуть? Та біс з ними! Продукти збережемо, й бруду менше після гостей прибирати».
Важкий наркотичний сон, у якому перебуває російське суспільство, отруєне парами пропаганди, гарантує вельми тяжкі наслідки після пробудження. Якщо пробудження взагалі відбудеться.
