Російський "Дрібний Біс"

Вночі з 29 на 30 березня о 01:30 на телеканалі «1+1» дивіться програму «Арґумент-кіно» та фільм «Про виродків та людей».

П’ятий за рахунком повнометражний ігровий фільм режисера Алєксєя Балабанова «Про виродків та людей» є однією із найскандальніших картин цього контаверсійного російського кінематографіста. Що не завадило цій стрічці отримати низку престижних кінонагород у Росії.

Зокрема, це Спеціальний приз журі «За режисерський професіоналізм і цілісне стильове вирішення» на фестивалі «Кінотавр»; також дві, сказати б, горішні національні кінопремії «Ніка» – за найкращий фільм та найкращу режисуру. Світова ж прем’єра картини відбулася в культовій програмі «Двотижневик режисерів» на 51 Каннському фестивалі.

Сюжет фільму розгортається на початку ХХ століття. Загадковий, прийшлий до великого російського міста власник фотостудії Іоган створює порнографічне садомазохістське виробництво, поступово руйнуючи тихе життя благопристойних родин. Він перетворює звичайних людей на моральних почвар. Аромат пороку охоплює світ...

Задум картини «Про виродків та людей» виник у Балабанова ще під час фільмування в Гамбурґу його другої повнометражної стрічки – «Замку», за Кафкою. Сам режисер згадував: «Гуляв містом і придумував новий фільм. В еротичних музеях розглядав фотографії початку століття. І мені сподобалась ідея: зробити кіно про таке кохання. Для нас ніби неприродне, але для моїх героїв єдино можливе».

Як ви розумієте, було б недалекоглядно думати, що Балабанову закортіло просто подратувати глядача сюжетом про сексуальні перверсії. Хоча естетика фільму від початку –за свідченням оператора Сєрґєя Астахова – відштовхувалась від естетики порнографічних карток початку ХХ століття; щоправда візуальний образ не вдалося послідовно втілити через відсутність належних технічних умов для обробки чорно-білої плівки.

Іще під час фільмування навколо стрічки роїлися чутки про те, що на екрані постануть неймовірні збочення. Та насправді картина не включає в себе, як на наше сьогоднішнє розуміння, жодної правдивої та самоцінної сексуальної сцени.

Хоча, звісно, це – нехай строге, навіть скуте за формою, але дуже вільне за змістом кіно. Воно фізіологічно відштовхує та притягує водночас. На екрані – стилізація під декаданс, яка, певне, не відрізняється від самого декадансу. І це фільм, де почварами, зрештою, постають практично всі персонажі.

Іоган, що той диявол, просто зваблює й виявляє в людях цю почварність. Але Балабанов як творець такого екранного світу – з теплим ліризмом і ніжністю ставиться до своїх монструозних персонажів. До того ж, він неодноразово заявляв, що зніматиме різке, скандальне кіно, але, разом із тим – своїми фільмами відображає стан російського народу.

Безумовно, як вже кимось було влучно зауважено, герої фільму – це лики Росії: головну героїню Лізу супроводжує тема першого балу Наташі Ростової з «Війни та миру», а сіамські близнюки як тілесна пародія на сам російський герб. Взагалі, Росію репрезентують спочатку ніби цнотливі жінки, правдиве покликання яких – нестямний мазохізм.

Звісно, до подібних порівнянь можна ставитися з іронією, але, так чи так, кіно – це мистецтво, й воно оперує образами, символами та метафорами, котрі народжуються не тільки текстуально, а й контекстуально – і не завше зусиллями й волею творця, часом – поза нею.

Окрім усього іншого, стрічка «Про виродків та людей» – це очевидне кіно про кіно. Її автора завше цікавило, в чому сила впливу кінематографа на маси й чого насправді воліє глядач? Взагалі ж, Балабанов якось сказав – це «фільм про перших потенційних кінопродюсерів», що промовисто...

Філософський ґротеск у фільмі Балабанова, що про нього як новатора і стиліста йтиметься у програмі в спеціальному сюжеті, парадоксальним чином поєднується з ліричним висловлюванням. І режисер, попри все інше, веде про те, що тонка плівка зовнішньої цивілізованости, горішній шар культури не здатні надійно захистити від нового прийшлого варварства.

За словами режисера, ця його стрічка виросла з «Дрібного біса» Фьодора Сологуба, що є шедевром російського модернізму, де поверх усіх побутових звичаїв та моральних норм вирують ірраціональні стихії, викликаючи немотивовану агресію і витончену похотливість.

В кожнім разі, «Про виродків та людей» – не тільки кіно в чистому вигляді, але й цікавий тест, що підштовхує глядача замислитись над своїми психоаналітичними проблемами. Якраз той випадок, коли кожен розуміє за мірою власної зіпсутости...