Сам собі іміджмейкер, або як показати себе на телебаченні з вигідного боку

Принцип перший — незвичність. Незвичність здатна привернути увагу не тільки людини, але і нижчих хребетних. З десяти однакових кошенят з бантиками ви звернете увагу на того єдиного, в якого бантик іншого кольору. Телебачення працює за тим самим принципом — розфарбованого фашиста камера примічає швидше, ніж людину, яка зважує кожне слово. Цей принцип давно засвоїли поп-артисти: що безглуздіше вони виглядають і що жахливіше у них особисте життя, то більше шансів бути в центрі об’єктива. Для того, щоб потрапити в поле зору камери, звичайно, не обов’язково робити дурощі, але незвичність має бути в наявності неодмінно.

Принцип другий — щирість. Приховати думку перед телекамерою значно складніше, ніж її народити. Ще складніше приховати відсутність будь-якої думки. Якщо ви брешете, то брешіть, принаймні, натхненно: усе одно дурнів більше, ніж ви можете собі уявити.

Принцип третій — стислість. Не забувайте, що бажаючих побачити свою фізіономію на екрані досить багато. Що б ви не казали і до чого б не закликали, занадто тривале перебування на екрані вам не пробачать. З телебаченням, як iз жінкою: якщо ви захочете закінчити з нею чимось великим, то починайте з малого.

Передовим загоном ТБ є, безсумнівно, тележурналісти.

ТИПИ ТЕЛЕЖУРНАЛІСТІВ

«Шахраї, негідники і дурні зневажають один одного, якщо вони бувають такими не однаковою мірою».
П’єр Буаст

Тележурналістика має свої особливості, і, як будь-який творчий процес, що відрізняється колективністю, не може не вимотати нервів як у творців, так і у споживачів кінцевого продукту. У створенні телесюжету бере участь не менше трьох осіб (оптимальна кількість — п’ять), але телеглядач часто дізнається лише ім’я журналіста.

Класифікацію найпоширенiших типів тележурналістів читайте в «Телеклубі» «Дня» наступної п’ятниці.