А ще він потопив «Курськ» і підпалив Забайкалля

— Чи були ви шпигуном Понтосса?

— Так.

— Які агентурні завдання ви мали?

— Я мав прорити тунель від Бомбея до Лондона.

— А якими диверсійними справами ви займалися?

— З метою знищення населення ми постачали отруєну кукурудзу.

Коли фільм Тенгіза Абуладзе «Покаяння», цитати зі сценарію якого наведені вище, з’явився в січні 1987 року на радянському екрані й став символом перебудови, здавалося, що до минулого повернення немає. Це була помилка, на яку черговий раз вказав глава Слідчого комітету Росії Олександр Бастрикін у своєму інтерв’ю, опублікованому в «Российской газете» 9.09.2015.

Цей текст вийшов під заголовком «Список Бастрикіна». Назва звучить, як глумлива пародія на назву фільму Спілберга «Список Шиндлера». Оскар Шиндлер рятував ні в чому не винних людей від загибелі під час Голокосту. Олександр Бастрикін дуже прагне погубити ні в чому не винних людей. Правильно було б назвати його інтерв’ю «Анти-покаяння».

У інтерв’ю Бастрикіна дивовижно все, але два його фрагменти особливо приголомшують уяву й миттєво розійшлися на цитати. Один про депутата ПАРЄ Надію Савченко, суд над якою очікується 15.09.2015. Про те, як вона сама, добровільно «в потоці біженців» перетнула кордон Росії й потім «іще три дні вільно переміщалася Воронезькою областю й проживала в одному з готелів, куди її без паспорта, за домовленістю з поліцією (!), поселили на час оформлення документів, що засвідчують особу, і отримання статусу біженця».

Подальші дії Надії Савченко, як їх описує Бастрикін, стають уже абсолютно фантастичними: «Усвідомивши, що безперешкодно перебувати на території Росії без документів вона не зможе, Савченко того ж дня, тобто ще 26 червня, з’явилася до територіального підрозділу ФМС і подала заяву з проханням видати їй довідку, що підтверджує особу. Отже, Савченко добровільно прибула до Росії». Кінець цитати.

У відповідь на запитання, навіщо Савченко треба було їхати до Росії, Бастрикін висуває гіпотезу: «З урахуванням того, що вона володіла досвідом і навиками диверсійної й розвідувальної діяльності можна припустити, що перебування її в Росії могло бути пов’язане зі здійсненням у майбутньому яких-небудь протиправних дій. Про те, що в Росії вона підозрюється в тяжких злочинах, Савченко ще не знала».

Можна навіть не коментувати те, що «досвідчений диверсант і розвідник» Савченко проникає на територію Росії для підривної діяльності, не маючи при собі російських документів. Досить того, що відео допиту Савченко, яка потрапила в полон до бойовиків «ЛДНР», було викладене в Інтернеті 19 червня 2014 і його переглянули сотні тисяч людей, які таким чином переконалися в тому, що Савченко опинилася в полоні у бойовиків як мінімум за тиждень до того, як вона «добровільно проникла до Росії».

Тобто, за версією Бастрикіна, бойовиків, мабуть, відпустили «ворога», який потрапив до них у лапи і якого звинувачували в усіх смертних гріхах, а потім ця «досвідчена диверсантка й розвідниця», раптом «забувши», що її вже «викрили», у стані повної амнезії проникає на територію Росії без документів, та ще чіпляється до поліції й служби міграції, щоб їй допомогли отримати документи.

Ще буйніший зліт фантазії стався у Бастрикіна, коли він поділився з «Российской газетой» новими фактами біографії українського прем’єра Арсенія Яценюка, який, виявляється, в 1994-1995 роках воював проти Росії «у складі карального загону «Арго», а потім «Вікінг», керованого Олександром Музичком». Бастрикінське слідство з’ясувало, що «Арсеній Яценюк брав участь як мінімум у двох збройних зіткненнях, що відбувалися 31 грудня 1994 року на площі Мінутка в місті Грозному й у лютому 1995 року в районі міської лікарні № 9 міста Грозного, а також у тортурах і розстрілах полонених військовослужбовців Російської армії в Жовтневому районі міста Грозного 7 січня 1995 року».

Крім того, Бастрикін дізнався, що за тортури й розстріли російських солдатів і офіцерів Арсеній Яценюк нагороджений вищою нагородою Джохара Дудаєва «Честь нації».

Зробити ці дивні відкриття в біографії Яценюка, який у той час, нічого не підозрюючи про свої подвиги в Чечні, мирно здавав зимову сесію на юрфаці Чернівецького національного університету, Бастрикіну допомогли свідчення Миколи Карплюка і Станіслава Клиха, яких судитимуть у Чечні 15 вересня. Обом загрожує до 20 років російського концтабору. Люди, які потрапляють до лап відомства Олександра Бастрикіна, досить часто говорять дивні речі про себе й різних людей. Фігуранти процесів 30-х років разом з вибитими зубами й відбитими легенями випльовували зізнання про роботу на розвідки всіх країн, про існування яких до потрапляння до «органів» навіть не підозрювали.

Вірні послідовники справи Берії та Єжова, російські слідчі саме таким чином отримали від двох кримінальних злочинців свідчення на співробітника «ЮКОСу» Пічугіна, який зараз сидить довічно за злочин, якого не скоював. Тільки що на НТВ вийшов фільм, у якому викрадений у Києві та таємно вивезений до Росії активіст Леонід Развозжаєв, який відбуває в російській в’язниці 4,5 року, свідчить на Олексія Навального, звинувачуючи його в організації «заворушень» на Болотній площі 6 травня 2012 року.

Життєва ситуація Олександра Бастрикіна проста й зрозуміла. Його абсолютно не цікавить громадська думка, яка може вважати його клінічним ідіотом і злочинцем. Треба буде, він завтра пред’явить свідчення ста осіб, які особисто бачили, як Порошенко підпалював тайгу в Бурятії, а Яценюк разом із Саакашвілі удвох топили підводний човен «Курськ». Бастрикін, як і прес-секретар Путіна Пєсков і віце-прем’єр Рогозін, які вже відзначилися в публічному просторі підтримкою бастрикінських «відкриттів», це люди, життя й доля яких залежить від однієї людини на планеті. Тому їм абсолютно байдуже, що про них думають усі інші, як це було байдуже оточенню Сталіна. Вони або випливуть якимсь дивом разом зі своїм паханом, або, що найімовірніше, підуть під міжнародний трибунал разом з ним.

Дещо інша ситуація у співробітників тих російських ЗМІ, які навіщось прагнуть стати першими учнями в цій школі, будучи переконаними, що путінський режим вічний, або сподіваючись, що в разі змін про них забудуть. Дуже рветься в найкращі учні «Комсомольская правда», яка 9.09.2015 опублікувала статтю Олександра Бойка під назвою «Яценюк міг їздити воювати до Чечні снайпером». З цього матеріалу читачі «Комсомолки» дізналися, яким чином Яценюк міг одночасно здавати сесію в університеті й катувати росіян у Чечні. Виявляється, як з’ясував співробітник «КП», «з університету майбутній правознавець міг відлучатися без проблем: його батько Петро Яценюк був заступником декана історичного університету».

А ще автор «Комсомольской правды» з’ясував, що Яценюк добре стріляє зі снайперської рушниці, що само по собі мало створити у вразливої аудиторії патріотичної газети відчуття неспростовного доказу. Для того, щоб підкріпити звинувачення Бастрикіна документальними свідченнями, «КП» публікує фото українського прем’єра в тирі.

Тут головне не зупинятися, не давати аудиторії ні секунди на роздуми. Інакше хто-небудь може пригадати, як на весь світ показували Путіна, що літає на винищувачі. А потім довго доводили, що малазійський «Боїнг» збив не «Бук», а саме винищувач. Раптом комусь спаде на думку зв’язати ці два факти.