Що таке честь?

«Клас» є найпомітнішою, резонансною естонською кінострічкою новітніх часів, яку було висунуто від Естонії на здобуття «Оскару» в номінації «Найкращий іншомовний фільм».

Події картини розгортаються в пересічній естонській середній школі. Хлопець на ім’я Йозеп навчається у випускному класі й постійно потерпає від насмішок та знущань від однокласників. Так триває, доки за Йозепа не заступається один із колишніх кривдників, Каспар. Отже, в класі розпочинається жорстоке протистояння, яке зрештою закінчується трагічно.

Фільм «Клас» поділено на сім частин — це сім днів із життя гнаних Йозепа й Каспара. Сім днів, протягом яких вони ведуть боротьбу за виживання. Всі проти них, вони проти всіх. І ніхто хлопцям не береться допомогти, а хто й намагається, робить тільки гірше.

 «Що таке честь? Гадаю, в нашій мові немає такого слова», — саме ці спокійні, але гіркі слова першими лунають за кадром на початку фільму. Власне, фільму про те, що честь і гідність, зрештою, виявляються — в суспільстві безчесному — для декого з героїв важливішими за саме життя.

Для постановника фільму «Клас» Ільмара Раага, за його словами, ситуація, сюжет стрічки є дуже особистою темою, бо в школі він був одним із тих, хто мовчки спостерігав над знущаннями й нікому ніяк не допоміг, і досі пам’ятає, як йому було соромно за себе.

А задум картини народився 1999 року, коли Рааг навчався у Сполучених Штатах. Саме тоді сталася трагедія у школі Коломбайн, коли хлопці розстріляли своїх однокласників і наклали на себе руки. За однією з версій, вони були психічно неадекватними, за іншою — то був відчайдушний вчинок жертв шкільного насилля.

Зрештою, за винятком останньої сцени, у фільмі «Клас», — усе до цього сюжету прийшло із реального шкільного життя Естонії. Ільмар Рааг навіть сценарій писав разом зі своїми неповнолітніми акторами. Не останньою чергою, саме від того — надзвичайна достовірність характерів.

Узагалі ж, постановник свого часу стажувався у сценарному відділі студії Columbia Pictures. Він каже: «В Америці при кожній великій студії є спецвідділи авторського кіно. І якщо в блокбастерах недоліки сюжету чи характерів можна прикрити дорогими комп’ютерними спецефектами, то в авторському фільмі основою усього є сценарій».

Варто зауважити, що фільм Ільмара Раага отримав два призи Варшавського міжнародного кінофестивалю — це Спеціальний приз головного журі та приз журі міжнародної кінопреси, FIPRESCI. Також у нього — дві престижні нагороди Міжнародного кінофестивалю в чеських Карлових Варах.

Стрічка «Клас», певне, зумовить у глядачів суперечливі враження. Зрештою, повертаємося до питання, наскільки виправданим є показ насилля на екрані, чи не є це керівництвом до дії? На що сам режисер відповідає: «Я вивчав та викладав теорію комунікації і скажу: кіно ніколи не є головним джерелом насилля. Насилля народжується і живе в суспільстві».

До речі, принагідно в програмі демонструватиметься спеціальний кінознавчий сюжет про фільми з різних країн, які розглядають під мистецьким мікроскопом ескалацію насильства у школах.

Коли ж ідеться про виховну роль мистецтва, то варто нагадати слова засновника протестантського руху Мартіна Лютера, який казав, що для нього головніше — не читання Біблії, а розмова з другом. І це — в нашому випадку — значить, що кіно не зобов’язане давати відповідей, навчати, воно має підштовхувати людей до розмови, до того, щоб люди усвідомили потребу одне в одному.