Щоб відродити українське кіно, треба вміти захищати його права – вважає Борис Савченко

У Києві зареєстровано Товариство з колективного управління авторськими правами в аудіовізуальній сфері. Називається воно «Гільдія кінорежисерів 24/1» . Його мета — навести правовий порядок на аудіо, кіно- та телеринку. Кінорежисер Борис Савченко, який шість років займався створенням гільдії, на прикладі власних фільмів зіткнувся з повною правовою незахищеністю сценаристів, режисерів і інших співавторів фільму перед тими, хто на свій розсуд, часто абсолютно задарма, використовує їхній кінопродукт. Він розповідає, що його фільм, ще не випущений у прокат і не показаний по телебаченню, Богдан Ступка побачив у Нью-Йорку на розкладці відеокасет. За такої незахищеності кіновиробників від піратства жоден інвестор, звичайно, вкладати гроші в українське кіно не стане. І єдиний шлях боротьби — створити правове середовище, в яке входять як Закон про охорону авторських і суміжних прав, так і структури, які відстежують порушення цих прав і захищають аудіо- та кіновиробників. Таким колективним товариством, що об’єднує режисерів, сценаристів і композиторів фільмів, і має стати «Гільдія кіноакторів 24/1». Передбачається, що вона буде володіти банком даних щодо всіх зроблених членами Гільдії стрічок, перевіряти законність продажу кінокартин і ліцензій на їх демонстрацію по ТБ, а також, у разі піратських показів, ставити питання про притягнення винних до відповідальності. Основні порушення авторських прав припадають на відеопіратів, які викинули на ринок незаконні копії кращих українських фільмів, і на телебачення, де деякі регіональні телекомпанії знову стали крутити їх без ліцензій.

Особливо великі труднощі полягають в юридичній підтримці українських кіновиробників на міжнародному рівні, адже одна з не дуже помітних, але зате з найбільших проблем українського кінематографа — відсутність сильного міжнародного маркетингу. Зараз гільдія веде переговори з Міжнародною асоціацією товариств із захисту авторських прав, щоб привести й українське законодавство, й юридичні документи у відповідність зі світовими вимогами. Багато невирішених питань і з Російським агентством із авторських і суміжних прав, оскільки більшість фільмів, знятих в Україні в радянські часи, зберігається в Росії. До захисту прав «гільдійців» будуть залучені юристи, котрі мають досвід роботи у сфері міжнародного «копірайту». Борис Савченко розповідає, що вже вів переговори з міністром культури Богданом Ступкою про те, щоб представник Гільдії кінорежисерів входив у оргкомітет зі створення майбутнього загальнонаціонального телеканалу культури. (Створення такого каналу входить до списку перших десяти невідкладних заходів, які має намір запропонувати новий міністр для того, щоб змінити ситуацію в українській культурі, й зокрема в кіновиробництві. Наприклад, дебатується питання про те, що цей «Канал культури» може мати ексклюзивне право на показ українських фільмів, створених за державний рахунок.)

Гільдія збирається добиватися того, щоб професіонали-кіношники входили й у Національну раду з питань телебачення та радіомовлення, й таким чином впливали на кінопоказ в українському ефірі.