Спільне для всіх свято

Із поширенням соціальних мереж, кожен з нас хоч раз на день бачить публікації із проханням про фінансову допомогу. Хтось лікує рідних, хтось рятує тварин... Бід — безліч. Але мене постійно дивувало, навіщо люди у коментарях пишуть скільки вони перерахували грошей. Така позиція мені здавалася вихвалянням. Ну що заважає мовчки допомогти і не наголошувати на цьому?..

Але нещодавно я натрапила на авторську колонку однієї дівчини, яка є досить відомою у мережі благочинницею. У своєму тексті вона пропонувала усім — «вихвалятися своїми благодійними внесками». Дивна пропозиція відкинути скромність, мене зацікавила. А аргументи авторки перевернули мою думку про анонімні пожертви. Головна ідея така — публічні вчинки пропагують благочинність. Ми можемо мовчки переказувати гроші, а можемо розказати про це своїм друзям і тоді вірогідність того, що вони вчинять так само — збільшиться. Адже, можливо, хтось думає, що невеличка сума на яку він спроможний — не допоможе... Але якщо людина знає, що такі ж невеличкі суми перекаже ще декілька друзів — допомога стає відчутною. Тож, кожна копійка, дійсно може стати вирішальною.

Саме для цього я маю коробочку, у яку складаю дрібні гроші, які згодом перераховую у надійний притулок для тварин. Суми невеликі, але вони роблять ситими хоч декількох собак...

Тож закликаю усіх не соромитися навіть копійчаної допомоги тим, хто її потребує.

І тоді 13 грудня, коли в Україні відзначають День благодійництва, — стане і вашим святом.