Спiльний знаменник

Телебачення завжди було клубом за інтересами. Аудиторія передачі для жінок практично не співпадає з мисливською «Ні пуху, ні пера!». Типовий домашній конфлікт футболу та фігурного катання, в якому не буває переможців. Нічні тусовщики «Останньої барикади» напевне, навіть в житті мало спілкуються з «рожевими» оптимістами із «Не все так погано у нашому домі». Існують передачі з мізерною аудиторією (цього «баласту» не може позбавитись, передусім, державний канал). І з великим випередженням від інших за рейтингом йдуть мешканці прайм-тайму. Це новини, фільми, ігри і ток-шоу. Глядач виділяє (ще пам’ятається «прорив» НТВ) і професійно подане документальне кіно. Те, що об’єднує коло екрана всю сім’ю за вечерею, що обговорюється наступного дня.

Подивимося, що ж сталося за тиждень на цьому затісному п’ятачку.

Чим можна гордитися, а від чого скривитись? Традиційно сильна документалістика. Не кожна країна святкує пам’ятну дату стрічкою такого рівня, як « Війна. Український рахунок» С. Буковського. Кращі з фільмів йдуть на «1+1», простіші на УТ-1. Не цурається документальних проектів і СТБ. Прем’єра останнього тижня цього каналу, про яку вже писав «День», — «Хто ви, містер Джекі?». Ю. Луканов, котрий зазвичай гуляє сам по собі (принаймнi зі спонсорами), представив продукт, незвичайний вже за вибором теми. Це не історія у традиційному розумінні, не біографія українського класика. Просто уламки двох доль, вклеєні у кінострічку. І такий свіжий цікавий підхід.

Успіх багато у чому визначається традицією. Часто говорять, що Україні щастило з поетами, починаючи з Т. Шевченка. І, мовляв, справи з поезією йдуть набагато краще, ніж з прозою. У телебаченні завжди приділялася увага новинам. І похідні від цього жанру також досить професійні. Але чомусь поки що не складається з авторськими масштабно-аналітичними, підсумковими програмами на зразок російських, c парфьоновсько-познерiвським розмахом. Не обов’язково на кожному каналі. Можливо, позначається відсутність імперського минулого. Адже існуючі проекти досить професійні і мають свій почерк. Пробним каменем цього тижня стало рішення РНБОУ про новий напрям стратегії України — рухатися у бік НАТО. Це відвернуло увагу навіть від колізій з виборами спікера. Практично всі телеаналітики усвідомили знаковість події. Якщо таке рішення прийняте — український політикум якісно змінюється. Україні завжди докоряли, що вона запізнюється, але цього разу, як відзначили у «Свободі слова» (ICTV) , «час обрано вдало». І — «після 11 вересня бути позаблоковими небезпечно». Правда, практично нічого нового, крім того, що було написано у «Дні», у недільних аналітичних програмах не прозвучало. Адже це справжній переворот у свідомості покоління. Більшість громадян, котрі зараз підтримують цей політичний курс, ще пам’ятають словосполучення «натівська вояччина». Як завжди «попереду потягу» «біг» УТ-1. Там цей факт вже коментують моряки Чорноморського флоту. А у недільній студії був один з головних «винуватців» події секретар РНБОУ Є. Марчук. На жаль, В. Бирзул не вирізнявся ерудицією у цьому питанні. І зовсім осоромилися (що їм невластиво) «Вікна» (СТБ) . Коли некомпетентність експерта, запрошеного до студії, стала очевидною, туди подзвонив. ..сам Є. Марчук. І Р. Скрипін, оговтавшись від здивування, взяв у нього телефонне інтерв’ю в ефірі.

Мабуть, не існує телеканалів без ток-шоу, особливо в їх камерному варіанті тет-а-тет. Як пише у своїй книзі «Телебачення України. Телебачення de jure» І. Мащенко, «інтерв’юер повинен бути допитливим, уважним, скептичним, інформованим, але не упередженим, неввічливим, емоційно прив’язаним до однієї точки зору». І додам — передусім цікавим. Будемо вважати, що цей жанр на нашому TV у середнячках. Невелике опитування серед знайомих підтвердило мою думку. Ніхто не міг пригадати навскидку яскраву передачу, побудовану на інтерв’ю. І після деяких роздумів варіантів також не було. Невже на нашому екрані немає журналістів, що уміють розговорити співрозмовника? Будемо вважати питання риторичним і перейдемо до персоналій. Віртуозно володіє цим мистецтвом Д. Кисельов («Детально з Дмитром Кисельовим», ICTV), але його бесіда — тільки частина щоденної програми новин. Є й інші ведучі у публіцистичних передачах. Але серед тих, хто заробляє свій хліб чистим інтерв’ю, зірок мало. Не відмовиш у правильно обраному амплуа росіянинові В. Молчанову («І до, і після», УТ 1). Так що там, сама захоплювалася його розмовою з академіком М. Амосовим. Шкода тільки, таких співрозмовників небагато. Інтерв’юер не самодостатній, а його візаві частенько, на жаль, не вирізняються особистісною привабливістю. Ні голова Держкомзв’язку та інформатизації С. Довгий, ні «просто Тая» — естрадна співачка Таїсія Повалій — не затримують увагу глядача. Не ганявся, б ти, інтерв’юер, за кон’юктурою...

Феномен самодостатотнього «ТЕТ» полягає у тому, що він має рекордну кількість нагород на душу журналістського населення. Але це мало впливає на рейтинг. У вузькому маленькому світі телеканалів святкує своє семиріччя передача прими ТЕТа І. Гордійчук «Ім’я» . Колись ці бесіди були помітним явищем. Але світ стрімко змінюється, а серед осіб в «Імені» все, як і раніше. І дивлячись на фрагменти інтерв’ю і побажань у самовітальній передачі, у котрий раз переконуєшся — оновлення та свіжі ідеї необхідні будь-якому проекту.

Приємну різноманітність у нашу «телетусовку» внесла трансляція УТ 1пісенного конкурсу «Євробачення». Ніякого порівняння із звичною подачею кліпів музичними каналами. 24 естрадні пісні з найекзотичніших місць. Тріо трансвеститів зi Словенії, майже оперні співаки з Румунії, солодкоголосі, але невиразнi дебютанти з Росії — всі шукали шляхи до глядацьких сердець. Виконання англійською мовою домінувало, оскільки дає більше шансів на перемогу. Але цікавили саме національні нюанси. Найбiльш стильною і оригінальною була північ Європи — прибалти і Фінляндія. Перемогла темпераментна, мов циганка, латвійська співачка із цікавим театралізованим шоу. Хитрі естонці, господарі конкурсу, замість реклами давали своєрідну іміджеву інформацію про свою країну. Ролики-новели хвалили красу місцевих жінок, пляжі, гостинність. У наступному році на конкурс «Євробачення» поїде О. Пономарьов. Побажаємо йому успіху. Так хочеться, щоб Україна була завжди на висоті.