Спортивний коментатор починається зі спорту

— Валентине, я знаю, що ви планували створення спортивного каналу. На якій стадії зараз цей проект і хто його фінансуватиме?

— Фінансуватися він буде за рахунок спонсорів, тому що держава на спортивний канал грошей не має. Ми це розуміємо. Тому з командою, яка в нас організувалася, ризикнемо й візьмемо кредити, придбаємо апаратуру. Це робитиметься на окремому каналі. Я впевнений, що цей почин просто повинен бути вдалим, бо збирається група професіоналів, які це все вже робили в програмі «25 годин». Ми хочемо довести, що в нас можна спокійно зробити спортивний канал, який не буде повторювати за структурою ні «НТВ-спорт», ні «Євроспорт», а буде оригінальним українським продуктом гідного рівня. У нас є маса видів спорту, про яких взагалі ніхто не згадує. Зараз наші ЗМІ отримують «Рейтер», «Євроньюс» і користуються їхньою картинкою. І виходить, що ми зараз більше знаємо про бейсбол і НХЛ, аніж про наші футбольні команди першої та другої ліг, легку атлетику, боротьбу, штангу, про багато які олімпійські види спорту, я вже не кажу про екстремальні, які зараз у нас розвиваються. А наш канал йтиме цим шляхом...

— Ви в спортивній журналістиці вже 30 років. Які ви бачите позитивні й негативні зміни в ній за цей час?

— На жаль, бачу, що школа спортивної журналістики загинула. У газетах, наприклад, начисто зник такий жанр, як нарис, а це — класика будь-якої журналістики, в тому числі й спортивної. Він дає можливість виразити себе і викласти погляд на свого героя, на якусь проблему. У нас зараз всі події подаються сухо, вихолощено, з оглядкою на інформаційні агенції. Школу треба поновлювати.

— А журналістської чи гуманітарної освіти для цього досить?

— Гадаю, що ні. Раніше при Інституті підвищення кваліфікації були курси, на які міг прийти дипломований фахівець, який цікавиться специфікою спортивної журналістики на телебаченні. Курси давали йому можливість осягнути як теоретичну, так і практичну базу. Зараз я разом iз Управлінням народної освіти м. Києва планую зробити спец-клас майбутніх спортивних журналістів. Перші заняття пройдуть у вересні. Все грунтуватиметься на тому, що діти стануть займатися спортом, адже спортивний журналіст повинен розумітися на тому, що коментує або про що пише. Некомпетентні коментатори можуть не лише образити спортсмена, але й завдати йому психологічної травми, після якої важко оговтатися.

— А який вид спорту, на ваш погляд, найбільш «телегенічний»? І який легше за все коментувати?

— Взагалі, найбільш «телегенічний» і глядний, як показує практика, футбол. А для коментування — простих видів спорту немає. Важка й легка атлетика, наприклад, — одні з найскладніших щодо цього. До кожного виду спорту треба ставитися дуже серйозно, навіть якщо ти працюєш для двох глядачів.

— Ви товаришуєте з багатьма спортсменами. Зокрема, з братами Кличками. Чи вдається вам, сидячи в коментаторському кріслі, залишатися неупередженим?

— Звичайно, ні. Якщо знаєш спортсмена, товаришуєш із ним, то як можеш не переживати за нього? Тим більше, бокс — найскладніший вид спорту. У Кличків — суперважка вагова категорія. Навіть якщо Володя або Віталик б’ються з «мішком», як часто буває, то я все одно хвилююся. Адже якщо удар цього 110-кілограмового «мішка» досягне мети — все... Неупередженим коментатор має бути, коментуючи, наприклад, матчі внутрішньої першості з футболу. Ти знаєш, що сидять біля телевізорів донеччани і кияни. Але коли я почну перегинати палицю в бік київського «Динамо» і страждати, переживати з приводу їхньої невдачі, то уболівальники «Шахтаря» мене просто не зрозуміють. Але, повторюся, коли вся Україна дивиться бої братів Кличків, то мені простимо бути уболівальником. Мене навіть один час докоряли в цьому. Що я їх перехвалюю, називаючи «символами України», але тепер у тому, що це так і є, гадаю, пересвідчилися всі.

— Спорт і політика. Зараз, у світлі перемоги «Шахтаря» над «Динамо» в чемпіонаті та Кубку, про це багато говорять. Як ви гадаєте, чи дійсно спорт зараз ангажований?

— Ні, я гадаю, що все не так уже й жахливо. Люди, які борються за сфери впливу, насамперед багато зробили для футболу. Звичайно, є конкуренція в багатьох напрямках. Але таких баз, які є в «Динамо» та «Шахтаря», немає в Європі в багатьох клубах. І це позитивні наслідки присутності політики в спорті. У мене є фраза: «Політики нами грають у футбол». І люди, в яких є такі клуби, також нами «пограють», адже вони вкладають гроші у вітчизняний футбол! Треба відійти від політики і впритул займатися дитячо-юнацьким футболом. Політики використовують для промоушену різні види спорту, де вони стають президентами, віце-президентами, мають можливість «засвітитися». Але що вони роблять для своїх федерацій, зрозуміти важко. Таких, як О. Зінченко, що очолив федерацію карате і пропагує ці єдиноборства, зовсім небагато. А все це призведе, в результаті, до катастрофічного провалу на Олімпійських іграх у Афінах.

— Але повернімося безпосередньо до спорту. За ці 30 років які події й люди вам запам’яталися?

— Я побував на акції, яку проводив свого часу «West» — добір молодих космонавтів у всій Європі. У Чкаловську всі журналісти відмовилися політати в невагомості, коли вона досягається в літаку, а я — погодився. Це були незабутні відчуття. Стрибки з парашутом над Північним полюсом залишили незгладимий слід. Мене захопили ці люди, які стрибали разом зі мною. Вони не впадали в транс із приводу маленької зарплатнi, неуваги до себе, а були справжніми фанатами своєї справи. І на запитання, навіщо ж вони все це роблять та встановлюють українські прапори на Північному полюсі, вони відповідали «Якщо не ми, то хто ж?».

P.S. З 9.00 ранку суботи до 15.00 неділі в прямому ефірі програми «Телемегаполіс-спорт» телекомпанії «Гравіс» пройде 30-годинний спортивний телемарафон, який проведе Валентин Щербачов.