Символ сімейної влади

Англійський актор Пітер Селлерс казав, що в наші дні глава сім’ї той, хто вирішує, яку телепрограму дивитись. Інакше кажучи, хто володіє телевізійним пультом.

Нещодавно мені довелось спостерігати протистояння: «Бідна Настя» — футбол. На деякий час перемогла реклама, яка, з’явившись на обох телеканалах одночасно, дала можливість уболівальникам як спортивної гри, так і симпатичної, але таки бідної на акторську майстерність Насті, відволіктись від щоденних баталій за свої глядацькі вподобання. Кільканадцять хвилин суспільство напружувало мiзки, вирішуючи, який пральний порошок все-таки ліпше використовувати для бавовняних тканин.

По закінченню рекламної паузи протистояння продовжилось з новою силою. І не дивно. Користуючись винайденим німцями у 30-х роках минулого століття додатком до ящика з антеною, ми самостверджуємося в сім’ї. Майже в кожній сучасній родині є людина, у якої рука плавно переходить на пульт. І якщо навіть у власника цього атрибуту лідерства вже й зовсім нема бажання дивитись футбол, він все одно буде його дивитись. Принципово. Щоб усі знали, хто в домі хазяїн.

Колись почула, що щаслива та сім’я, в якої на кожного — по телевізору. А може й добре, що телевізор у більшості наших співгромадян — один на сім’ю? Тоді є можливість повчитися толерантності. Відчути, що злагода в родині залежить від нас самих. Що іноді було б добре поступитись одне одному, з розумінням поставитись до побажань іншого. А чи не це є першочерговими ознаками будь-якого лідера? Телевізійний пульт — корисна річ. Якщо нею правильно скористатися, то можна шляхом поступок навчитися створювати справжній сімейний затишок. А, як відомо, злагода в сім’ї — запорука стабільності в державі...