«Ситуація» подобається навіть старожилам «зони»

Звуки міліцейської сирени, машина летить вулицями. Так розпочинається на каналі «Інтер» «Ситуація», що стала вже звичною за півтора року, — щоденні новини міської кримінальної хроніки. Різкий дизайн програми відповідає тривожним сюжетам, які розгортаються на екрані. Про єдину в своєму роді передачу на українському телебаченні ми говоримо з її творцем, генеральним директором телекомпанії «Магнолія-ТБ» Євгенією Ткаченко.

— З чого почалася телекомпанія?

— Спочатку народився радіопроект. Щоб вести мовлення у прямому ефірі, потрібна була тема, яка постійно цікавить слухачів. Під це найкраще підходила кримінальна хроніка. Рік ми робили радіопроект: кримінальна експрес-інформация, репортажі з будь-якої точки міста. Тільки потім ми взялися за телеверсію.

— Як у вас складаються стосунки з «Інтером»?

— Тільки зараз я розумію, яку нам було виявлено довіру, коли я прийшла на «Інтер» і буквально на пальцях пояснила, якою бачу майбутню програму. Звісно, у мене вже був готовий пілотний випуск, але цього мало, щоб повірити у можливості телестудії, яка мала намір давати кримінальні новини в ефір прямо «з коліс».

— Чи буває так, що під час події та зйомок ви, за словами міліції чи з власних спостережень, даєте своє трактування подій, а потім їх учасники мають до вас якісь претензії?

— Ми видаємо в ефір тільки офіційну інформацію, отриману у міліції, пожежників чи медиків. Ми ніколи не займаємо якусь певну сторону, намагаємося зберегти відстороненість. Наше завдання — констатація фактів, репортаж майже без будь-якої аналітики. Так що — треба віддати належне репортерам телекомпанії, їхньому журналістському професіоналізму — мені ще жодного разу не довелося виступати в суді у якості відповідача.

— Коли беркутівці йдуть на «захоплення», вони надівають маски, щоб їх не впізнали. Ваші репортери працюють без захисту. Буває, що на них «наїжджають» ті, хто опинився у кадрі?

— На щастя, жодного разу. Навіть навпаки. Одного разу журналісти, одягнуті у форму з написом «Магнолія-ТБ», купували в кіоску сигарети, до них підійшли «бритоголові» та спитали: «Це ви робите програму «Ситуація»? Хлопці, спасибі! Ми щойно із зони, і ми з таким задоволенням дивимося вашу передачу!»

Виявляється, це навіть престижно — потрапити до нас у кадр! Але хлопці ризикують, наприклад, на пожежі. Скажімо, по висувній драбині на палаючий дах підіймається пожежник у захисному костюмі й зі страховкою. А слідом по тих же хитких сходах, без обмундирування, з камерою на плечі й абсолютно без страховки йде оператор. Хлопці настільки запальні і «поведені» на своїй справі, що, як би я їх не лаяла, вони все одно лізуть у самісіньке пекло.

Або ще. Йде розмінування. Працюють сапери, у бронескафандрах, а поруч стоїть оператор «Магнолії-ТБ»... Ми розробили масу інструкцій по безпеці, інструктуємо кожного, що в яких випадках він зобов’язаний виконувати. Але все одно мені за них часом буває лячно.

Був випадок, коли на залізничній станції горіли цистерни з бензином, і одна за одною вибухали. Оператор Діма Деркач знімав біля палаючої цистерни так близько, що у нього плавився одяг. Раптом пожежники закричали: «Всім відійти! Зараз рвоне!» Всі кинулися назад, а він — вперед: хотів знайти хороший ракурс. Цистерна вибухнула, і він чудом залишився живий. Коли група повернулася в офіс, моєму обуренню не було меж. А з іншого боку, я ним просто захоплююся.

У нас зараз працюють три змінні екіпажі журналістів. Вони розподілені по місту, кожний має свою зону. Знімають 16 телевізійників, але у них є ще могутній тил, групи забезпечення.

— Останнім часом на тому ж «Інтері» почала виходити ще одна програма з кримінальним ухилом — «Вчасно». Ви не відчуваєте конкуренції з їхнього боку?

— Ми перетинаємося по тематиці, але ми не конкуренти. Це передача із зовсім іншим форматом, аналітична. Береться одна конкретна подія, і робиться глибокий її аналіз. Ми ж робимо чисті репортажі. Це інший жанр.

— Нещодавно одне видання зазначило, що останнім часом ваша «Ситуація» стала менш цікавою, менш мобільною. І автор пов’язує це з тим що пішов Віктор Панфілов.

— Панфілов не пішов, його я звільнила ще в середині лютого. Чому? Його відхід ніяк не вплинув на програму. З того моменту рейтинг «Ситуації» постійно зростає. А щодо того, що про нас пишуть погано... Я так довго чекала, що про нас напишуть хоч щось, що коли про нас зараз пишуть, то це мене швидше радує, аніж засмучує. Глядач сам розбереться.

№188 02.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»