Сюжети з 90-х?

31 липня невідомі здійснили підпал квартири редактора сайта «Новости Донбасса», голови правління Донецької обласної громадської організації «Донецький інститут інформації» Олексія Мацуки. Життя журналіста врятувала випадкова відсутність вдома. Про це повідомляє «Телекритика».

Олексій пов’язує підпал зі своєю журналістською діяльністю. Він є автором багатьох резонансних репортажів, які викривають корупційні діяння серед керівництва Донецька та області.

«Олексій відомий тим, що зняв і виклав в Інтернет (зйомку) надзвичайно дороге авто колишнього донецького губернатора, а нині міністра ЖКГ Анатолія Близнюка після того, як він закликав мешканців Донеччини зібрати кошти на ремонт доріг області. Журналіст висвітлював інші, незручні для багатьох можновладців теми», — йдеться у заяві-реакції на інцидент Київської незалежної медіа-профспілки. У профспілці вважають, що замах на життя журналіста став наслідком «дивної позиції влади, яка вдає, що в державі не існує проблем зі свободою слова». «Жоден із порушників прав журналістів не був покараний, — наголошує КНМП. — А колишній народний депутат Олег Калашников, який застосував силу по відношенню до групи телеканалу СТБ, перебуває в лавах Партії регіонів і організовує її мітингову діяльність».

На інцидент відразу відгукнулася також міжнародна правозахисна організація «Репортери без кордонів», закликавши владу провести швидке та повне розслідування справи, а також надати Олексію Мацуці охорону.

Свою заяву оприлюднив і рух «Стоп цензурі!»

Найперше в усій цій історії вражають методи ведення «діалогу» із журналістами, які нагадують бандитські «розборки» 90-х. Це стає очевидним, коли звернути увагу на подробиці: двері квартири Олексія Мацуки були спершу забарикадовані, а потім підпалені. А біля дверей зловмисники залишили траурний вінок із написом: «Олексію Віталійовичу від скорботних друзів і подруг».

До речі, досить показові в цьому сенсі результати дослідження, оприлюднені днями Інститутом соціології НАН України. Опитування, проведене в квітні 2011 року, показало, що нинішню українську дійсність більшість громадян визначають, як «час злодіїв, шахраїв» (48%), політиканів (44%) та жебраків (40%), повідомляє «УП». А провідну роль в житті українського суспільства, на думку опитаних, відіграють мафія, злочинний світ (40%).

Ми поцікавилися думкою відносно цього інциденту журналіста, голови Комітету Київської незалежної медіа-профспілки Юрія ЛУКАНОВА.

— Уся ця історія нагадує сюжет із 90-х років. Чому в країні, яка вже майже протягом 20 років декларує свої євро інтеграційні наміри, стають можливими такі сюжети? Можливо, ці 90-ті насправді нікуди не зникали? Просто такий собі, косметичний ремонт... Як гадаєте?

— Що стосується політичної системи, то вона справді у порівнянні з 90-ми особливо не змінилася. І взагалі ми живемо в Українській Радянській Соціалістичній Республіці, тільки в нових умовах. Але я не став би перебільшувати, бо такого повного «бєспрєдєлу», який був у 90-х, зокрема, відносно журналістів, звичайно, немає. Хоча подеколи він і присутній. Наприклад, у цьому випадку, коли чоловікові, який наважився показати губернатора [не в найкращому світлі]... Ви знаєте, що йому зробили. Я думаю, що журналісти налякали потенційних злочинців і вбивць своїм опором, адже вони до сьогодня не мовчать про справу Гонгадзе, піддають аналізові повороти справи. Я, звісно, не перебільшував би солідарності в журналістському середовищі. Вона, на жаль, мала, але вона є й вона працює.

— Наскільки я розумію, жодної реакції з боку офіційних осіб не було...

— Мовчки порушили кримінальну справу. І це добре. Але хто знає, чи розслідують її. Климентьєв зник уже майже рік тому (подробиці відносно справи зникнення журналіста Василя Климентьєва читайте зокрема у «Дні» №197 від 29 жовтня 2010 року), швидше за все його вже немає на цьому світі. Кримінальну справу також було порушено. І що? Безумовно, журналісти мають уважно стежити за перебігом усіх цих справ.