Телегід

Сатира як подвійне дзеркало

Уночі з 11 на 12 листопада, о 00.20, на каналі «1+1» дивіться програму «Аргумент-кіно» та фільм Ларрі Чарлза «Борат».

«Борат» — це скандальний сатиричний фільм з участю британського комедійного актора Саші Барона Коена. Зрештою, неудавана сатира завжди скандальна. Сталося так, що 2006 року стрічка не отримала кінопрокатного посвідчення в Росії та Україні.

У фільмі йдеться про подорож телерепортера з Казахстану на ім’я Борат Сагдієв у Сполучені Штати Америки. І поїхав він туди з метою зробити репортаж про цю, висловлюючись його лексиконом, «найвеличнішу країну в світі». Проте дуже швидко виявилося, що головною метою візиту є пошуки актриси й фотомоделі, сказати б, секс-символа певного віку — Памели Андерсон, щоб одружитися з нею!

Фільм доволі своєрідний. Після виходу навіть претендував на започаткування нового кіножанру! Кіно справді незвичне — щось на зразок мандрівного комедійного стендап-шоу, коли комедіанти багато імпровізують на задану тему, провокуючи й залучаючи до свого виступу, в нашому разі — ніби випадкових глядачів. Взагалі, досі тривають суперечки: певну документальність «Бората» симульовано, а чи там таки заскочено реальних американців?

Повна ж назва стрічки Коена, про феномен і гумор якого йтиметься у спеціальному сюжеті, є продовженням тієї ламаної англійської мови, якою розмовляє його недоумкуватий герой — якщо українською, то це звучить приблизно так: «Борат! Культурні вивчення Америки, щоб зробити процвітання видатної країни Казахстан». Взагалі ж, Борат висловлюється у фільмі мовною мішанкою, в якій найменше саме казахської. Як, зрештою, і в самому персонажі — казахського. Натомість Коен вживає майстерно ламану англійську, польські вислови, кілька російських матюків і, як стверджують деякі лінгвісти, сильно спотворений іврит.

Та від початку офіційні особи Казахстану образилися, і там картина також не вийшла до прокату. Мовляв, у стрічці спотворено образ країни, «в якій нібито пригнічуються жінки, переслідуються гомосексуалісти і процвітає антисемітизм». Хоч декілька років по тому речник міністерства закордонних справ Казахстану подав інше трактування стрічки. Що вона є «сатирою на забобони, котрі існують у західних країнах, передусім у США». І що «її буде тільки корисно подивитися для багатьох казахстанців, яких обурив вихід фільму». І що «там немає нічого образливого для Казахстану». І що «Коен у ролі журналіста показав такі виразки американського суспільства, як прихований антисемітизм, латентний расизм і загалом слабке уявлення про життя цілого світу поза межами США».

Так чи не зовсім так, але складно не погодитись із тим, що у фільмі йдеться не про реальний Казахстан, а про той, що існує в пересічній американській уяві. Це щось таке, як, скажімо, фігуральний Гондурас в устах українця, котрий часом має надто примарне уявлення про країни третього світу і, хоч як це парадоксально, лише через те, що фактично живе в одній із них.

Між іншим, кінопригоди Бората як такого собі культурного персонажа тривають. Цьогоріч казахстанський режисер Єркин Ракишев створив своєрідний фільм-відповідь Коеновому «Борату». Називається стрічка «Брат мій Борат». За сюжетом, американця Джона так розсмішив фільм Коена, що той поїхав у Казахстан, щоби все побачити на власні очі. Що із цього вийшло, колись побачимо. Наразі ж розпочнемо наше знайомство з Боратом із першоджерела...

Володимир ВОЙТЕНКО