Телегід
Про споживацтво та чоловічу психологію
Уночі з 18 на 19 листопада о 00.20 на каналі «1+1» дивіться програму «Аргумент-Кіно» та фільм Девіда Фінчера «Бійцівський клуб».
«Бійцівський клуб» є фільмом, який називають чи не найрезонанснішою кіноподією кінця минулого століття, а також найсуперечливішою голлівудською стрічкою про природу насильства з часів «Механічного апельсина» Стенлі Кубріка. Картину створив кінорежисер Дейвід Фінчер за однойменним романом американського письменника українського походження Чака Поланіка через три роки після публікації книжки.
Головні ролі в цьому фільмі про чоловіків виконують Едвард Нортон і Бред Пітт. Нортон грає безіменного оповідача — знеособленого обивателя, котрий незадоволений своїм життям у постіндустріальному суспільстві так званих білих комірців і тому створює підпільну організацію «Бійцівський клуб» разом із продавцем мила Тайлером Дерденом у виконанні Бреда Пітта.
«Бійцівський клуб» — як книжка, так і фільм — отримав дуже багато інтерпретацій як у популярній критичній, так і в академічній літературі. Для Чака Поланіка цей літературно-кінематографічний проект є пам’ятником кінцю століття, коли віл-епідемія стала повсякденною реальністю для мільйонів людей у всьому світі. Слова письменника: «Покоління «Бійцівського клубу» — перше, для якого секс і смерть перетворилися на синоніми».
Нагадаю, що «Бійцівський клуб», та й решта книжок письменника, що побачили світ у перекладі українською, вийшли в нас під іменем Чак Палагнюк. Бо це є первісне українське звучання прізвища автора, котрий ніколи не бував в Україні, але тут, виявляється, живе один із його братів.
Безумовно, Палагнюк, між іншим, має одну з найбільших спільнот послідовників у Інтернеті, є одним із найцікавіших і найбезкомпромісніших сучасних письменників, творчість якого просякнута цинічним та іронійним чорним гумором. І саме через поєднання такого гумору та дивних, ненормальних подій, навколо яких будуються сюжетні лінії творів, його зазвичай називають «шоковим письменником», схильним до нігілізму. Палагнюк- бо себе має за романтика й каже, що його твори несуть ідеї, в які більшість просто не вірить.
Та все ж таки значна частина інтерпретаторів «Бійцівського клубу» солідарна в тому, що книжка й фільм викривають згубний вплив споживацької культури на чоловічу психологію. І розчарування середнього американця в славетній «американській мрії» народжує внутрішню демонічну відповідь. А в New York Times жартівливо було написано, що ця стрічка — найгламурніший рекламний ролик, який тільки можна було придумати для антиглобалізму.
Цікаво, що студія 20th Century Fox зацікавилася романом Палагнюка ще до публікації й придбала права на екранізацію всього-на-всього за 10 тисяч доларів. Сценарій розіслали чотирьом перспективним режисерам, серед яких, зокрема були Пітер Джексон і Денні Бойл, але зрештою постановником став Фінчер.
Згодом він відгукнувся про «Бійцівський клуб» як про «серйозну картину, зафільмовану абсолютно несерйозними людьми», що порушують глибинні проблеми, але водночас не відмовляють собі в задоволенні поіронізувати над предметом, а також час від часу суперечать собі.
Ну й при всьому тому деякі соціологи зауважили, що в стрічці можна простежити зародки фашистської ідеології. Від чого Фінчер, про творчість якого йтиметься в програмі в спеціальному сюжеті, відмежувався; мовляв, фашизм вказує певну дорогу, а фільм лишень ставить діагноз і, взагалі, веде глядача до думки, що потрібно «в собі убивати дракона».
Після виходу «Бійцівського клубу» на екрани більшість засобів масової інформації підносили цей кінотвір як схвалення, якщо не пропаганду бездумного насильства й нігілізму. Та попри таку репутацію стрічки — репутацію безпрецедентно радикального для Голлівуду проекту — Дейвід Фінчер неодноразово зауважував на тому, що кожне нове покоління в історії Голлівуду бунтувало проти попереднього. І, певне, не менш революційними свого часу бачилися такі фільми, як «Бунтівник без причини» з Джеймсом Діном та «Випускник» із Дастіном Гоффманом. У всякому разі, й через 13 років «Бійцівський клуб» лишається не для людей зі слабкими нервами...
Володимир ВОЙТЕНКО
Випуск газети №:
№209, (2012)Рубрика
Медіа