Телегід

З неділі на понеділок, із 2 на 3 вересня, о 00:05, дивіться перший у новому сезоні випуск програми «Аргумент-Кіно».

Чотирнадцятий сезон програми «Аргумент-Кіно» на телеканалі «1+1» розпочинається одним із найзнаменитіших за всю історію світового кіномистецтва трилерів — «Мовчанням ягнят». Його постановника Джонатана Деммі удостоєно за цей твір «Срібного ведмедя» Берлінського міжнародного кінофестивалю. Взагалі ж фільм на початку 1990-х після свого виходу на екрани одержав масу престижних нагород і надзвичайну увагу публіки, перевершивши бюджетні вкладення в США в сім разів, а у світі — в чотирнадцять. Стрічка здобула п’ять «Оскарів» у найпрестижніших чільних номінаціях — утретє за історію; і досі цього ніким не повторено. А минулого року «Мовчання ягнят» було занесено до Національного кінореєстру Сполучених Штатів як фільм, що «має велике культурне, історичне та естетичне значення».

«Мовчання ягнят» зафільмовано за мотивами однойменного роману письменника Томаса Гарріса. І цей роман є одним із кількох, у яких описуються походеньки Лектера та які після тріумфу стрічки Деммі просто були приречені на екранізацію, часом на повторну. У жанровому ж сенсі «Мовчання ягнят» небезпідставно, поряд з визнанням класичних ознак трилера, називають також чилером, тобто фільмом, від якого мороз продирає по шкірі. А ще зауважують його драматургійні мелодраматичні елементи, які надають глядачеві також можливість співчувати. Співчувати по-людськи слабкій представниці закону, яка ризикує перетворитися на беззахисну жертву у двобої з надзвичайно розумним — таким, що викликає суперечливі почуття — злочинцем.

Взагалі ж, роль Ганнібала Лектера є однією з найзірковіших у кінокар’єрі Ентоні Гопкінса. Акторові вдалося неперевершено втілити образ психіатра за фахом і, сказати б, людожера за покликанням. Він перебуває на екрані якихось шістнадцять хвилин, але практично цілком захоплює глядацьку увагу своєю харизмою, від якої непідробно віє енергетикою зла. Водночас Ганнібал Лектер постає таким собі чемним, обхідливим джентльменом. Аби такого правдивого ефекту досягти, Ентоні Гопкінс доклав усіх можливих зусиль. Зокрема, він вивчав досьє багатьох відомих убивць, відвідував місця їхнього ув’язнення та гучні судові процеси. Та найбільше його вразила відеоплівка із сумнозвісним Чарлзом Менсоном — той під час розмови не кліпав очима. Гопкінс досконало втілив цю моторошну якість у «Мовчанні ягнят»...

Поряд із героєм Гопкінса Клариса Джоді Фостер постає ніби не такою виразною. Та це принциповий образ для фільму і принципова роль для самої Фостер, до якої вона йшла усвідомлено; тоді як від Клариси Старлінг відмовилися декілька актрис, зокрема Мішель Пфайфер. І взагалі, найкращими, найвиразнішими, найпроникливішими в картині є, безумовно, ті сцени, де Клариса — Фостер спілкується із Лектером — Гопкінсом.

Варто зазначити, що Джонатан Деммі наповнив страхітливий перебіг подій у «Мовчанні ягнят» не лише філософськими висновками про двоїстість людської натури і неможливість людини пізнати саму себе чи про відносність зусиль творити добро. Його режисерську позицію, як справедливо зауважили тогочасні критики, виразно пронизує іронічний, суто постмодерністський підтекст, який 20 років тому був таким модним. Але, можливо, нині нам вдасться побачити, ми зможемо почути в «Мовчанні ягнят» щось іще — важливе для всіх і для кожного...