Телемережа під Києвом: кабельна чи кабальна?
За розпорядженням Олександра Омельченка, «Київпроект» спільно з НДЦ «Квазар» розробив план корекції генеральної схеми розвитку колективних мереж міста. Згідно з цим планом, кабельне телебачення ввійде у житла більшості районів Києва, причому прокладатися буде не звичайний кабель, а волоконно-оптичний. Це, як стверджують розробники, дасть можливість не лише дивитися в кожному помешканні понад 20 телепрограм, але й підключити Інтернет, засоби телеметрії, справжнє (а не сучасне «псевдо») інтерактивне телебачення та інші дива сучасної цивілізації. Передбачається, що мережа зможе забезпечити всі інформаційні потреби Києва, включаючи й банківський зв’язок, охоронні комунікації й подібне.
Разом з тим цей масштабний проект викликає масу запитань. По-перше, такий кабель досить дорогий. Необхідні декілька тисяч кілометрів цього кабелю обійдуться в солідну суму. А вже перетворювач волоконно-оптичного сигналу на звичайний коштує приблизно $300—400. У кожному помешканні його не поставиш: чи в багатьох знайдуться «зайві» грошенята, та ще й такі? Ставити один перетворювач на будинок також проблематично.
По-друге, у киян часто телевізори часів царя Панька. Вони не пристосовані до сучасної багатоканальної системи, а коштів на їх «модернізацію» не передбачається. По-третє, в багатьох районах міста вже прокладені свої телемережі, працюють оператори кабельного телебачення. Розробники генплану стверджують, що конфлікту з діючими операторами не буде, кабель буде прокладено рівнобіжно до існуючих мереж, і — хай живе той, хто зуміє запропонувати населенню більший вибір послуг. Проте деяким із кабельних фірм-операторів уже запропонували брати участь у цьому грандіозному проекті, а деякі дізналися про нього тільки від журналіста, що збирав інформацію для даної статті. Це говорить про те, що кабельні фірми діляться на «наших» і «не наших», і немає потреби говорити, яку частку уготовано «не нашим».
І, нарешті, які телепрограми «запускатимуться» в цей кабель? Не так давно «Інтер» під загрозою судового переслідування заборонив кабельникам транслювати ГРТ, оскільки має з росіянами договір на ексклюзивне право репрезентувати їх в Україні. І ГРТ, заради якого багато хто з мешканців України, власне, й підписав договір із кабельними фірмами, зникло з телеефіру. При цьому сам «Інтер» транслює десь біля третини передач ГРТ, інші програми стали взагалі недоступними. Кодує свої сигнали НТВ, інші популярні російські та європейські телекомпанії. І якщо раніше кабельники частенько займалися піратством: розкодовували сигнал на студії й запускали в кабель «готовеньким», — то нині популярних каналів в кабелі поменшало. Великі телевиробники вимагають укладати договір на право трансляції й ставити платний декодер на кожному телевізорі. Це різко піднесе вартість гарної картинки на вашому екрані. Але треба добре розуміти, що час безкоштовного телебачення йде в небуття, а ми так чи інакше рухаємося до абонентського обслугову вання, що є однією з передумов створення справжнього Громадського телебачення.
БУДИНКОВА АНТЕНА — ДЛЯ КАБЕЛЯ НЕ ПЕРЕШКОДА
До речі, про договори. Віднедавна обслуговування багатьох колективних будинкових антен перейшло від жеків до рук кабельників. Кабельники уклали договори з мешканцями. І їм тепер, як відомо, треба платити за телесигнал окремо від квартплати. Часто в тих будинках, де кабельники прокладають свої мережі, будинкову антену вони вимикають і демонтують, пояснюючи це тим, що в одному кабельному стояку не можна прокладати два кабелі. Насправді, без усякого сумніву, вимкнення будинкової антени робиться з єдиною метою: прив’язати телеглядачів до кабеля й примусити їх платити не за антену ( 80 копійок на місяць), а набагато більше: 2,8 — 3 гривні сьогодні й понад 10 у недалекому майбутньому. Лев Рябичев, начальник відділу телебачення й зв’язку АТ «Київпроект», вважає, що це злочин: при користуванні кабельними мережами ніхто не має права від’єднувати помешкання від будинкових антен! З його слів, прокладення двох і більше кабелів у одному стоякові або кабельному колодязі будівельними нормами не заборонене, і подібними «обрізаннями» повинні зацікавитися відповідні органи. Але сьогодні вимкнення будинкової антени — скоріше правило, аніж виняток.
Сильно стримує розвиток кабельних мереж відсутність закону про них. У профільному комітеті Верховної Ради є вже два проекти такого закону, що їх представлено різними угрупованнями кабельників. Уся боротьба навколо них ще попереду, вона має бути вельми захоплюючою. А поки закон не прийнято, йде тихе, але надзвичайно активне освоєння цього величезного ринку інформаційних послуг, і в цьому плані роботи зі створення єдиної мережі кабельного телебачення, що проводяться адміністрацією міста, з одного боку, заслуговують усілякого схвалення, а з іншого, потребують пильної уваги громадськості.
№193 09.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
