«Тест на вміння заповнити ефір»
Починаючи з цього тижня, кілька дискусійних телепрограм («Йду на Ви», «Я так думаю» тощо) пішли у «планову відпустку». Цей факт (поряд з уже помітним скороченням тривалості щотижневих підсумкових новинних програм і збільшенням частки кінопоказу) можна вважати фактичним стартом літнього телесезону, точніше — міжсезоння. І хоч така практика традиційна для більшості вітчизняних (і не тільки) телеканалів, цього року — з урахуванням того, що помаранчева революція і в суспільстві, і в политикумі все ще триває (причому, не тільки на ментальному рівні) — таке раннє закриття дискусійних телемайданчиків сприймається дещо протиприродно. Важко не погодитися з політологом Володимиром Фесенком (див. № 103 «Дня»), на думку якого одна з проблем наших політиків — невміння використати політико-інформаційні паузи (ті ж літні канікули). Однак не тільки ж політикою чи політиками живе або, принаймні, має жити ТБ. «День» запропонував експертам висловити свою думку з приводу того,
«ЯК ЗАПОВНИТИ ЛIТНЮ «IНФОРМАЦIЙНУ ПАУЗУ»?
Євген КАРАСЬ, голова правління Асоціації діячів сучасного мистецтва України:
— Якщо говорити про те, чим заповнюють літні «інформаційні паузи», то треба кричати «караул». Програми про культуру — як це було б чудово! Але якщо сказати: «Давайте заповнювати літню «паузу» програмами на культурну тематику», — то це звучатиме цинічно і смішно. Оскільки мені складно назвати телеканал, який би мав пристойний блок культури. Блок, який можна було б бачити якщо не щодня, то хоча б раз на тиждень. Серйозні культурні події, виставки, проекти художників, режисерів проходять мимо мас- медіа. У нас нічого не видно, нічого не чути: таке відчуття, що в Україні, крім продажу «памперсів», «тампаксів» і діяльності Поплавського, нічого не відбувається. Можливо, і є бажання «залити» все культурою і естетикою, але треба враховувати ще й рівень культури мас-медіа. Щоб щось змінити, потрібні або бажання і воля, або естетичний рівень, щоб розуміти, як і що відбувається. Хто зараз може назвати хоча б кількох серйозних режисерів? Хто знає Богдана Жолдака, Дмитра Богомазова, Клима?.. Я тільки нещодавно відкрив для себе цікавих київських піаністів. Наприклад, Євгена Громова, який грає надзвичайно красиву музику. Будь-яка освічена людина в європейській країні повинна знати трійку або п’ятірку найсильніших художників, режисерів, письменників... Це завдання як держави, так і мас-медіа. А у нас у мас-медіа відсутня елітарна культура. Телеканали, замість культурних програм, або підмішують нам у телераціон якийсь «фарш», або запихають ці програми в сітку мовлення після другої години ночі. На сьогоднішній день державна політика повернулася до культури, вибачте, задом. Вона і до цього була повернена тим же місцем. Просто нинішня влада нічого не робить для того, щоб розвернутися. Тому, незважаючи ні на які сезони та міжсезоння, крім просвітницької функції телебачення повинне виконувати ще і критичну.
Костянтин МАТВІЕНКО, корпорація «Гардарика»:
— Думаю, «інформаційної паузи» і не буде. Тому що політичне життя залишається дуже насиченим. По-перше, це стосується економічних перетворень і змін у країні. По-друге, — проблем, які виникають у зв’язку з виконанням державного бюджету. По-третє, — політики, пов’язаної з формуванням виборчих блоків, позицій політичних партій напередодні парламентських виборів. І, зрозуміло, — активної (як зовнішньої, так і внутрішньої) політики Президента. Тому я вважаю, що не треба повністю заповнювати телевізійний вакуум розважальними або пізнавальними програмами. Все- таки влітку потрібно зберегти якийсь формат інформаційно- публіцистичних програм. Наприклад, це могли б бути дискусії між провідними політиками та експертами на актуальні суспільні теми. Упевнений, що це було б цікаво дивитися. Але одночасно розумію, що журналісти відпочивають, суспільство також намагається розслабитися, тому потреби таких глядачів, як я, навряд чи залишаться задоволеними.
Наталя ЛАВРИНЕНКО, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України:
— Мені здається, що протягом літа ще буде немало політичних і неполітичних значущих подій. Подій, загалом-то, завжди вистачає, головне — їх знайти, перетворити на новину і цікаво, дохідливо показати. Що стосується літнього періоду, то, оскільки у людей у зв’язку з відпусками є значно більше вільного часу, думаю, потрібно показувати цікаві загальноосвітні програми, звертатися до кінотеки за високохудожніми фільмами. Дуже хотілося б, щоб по телеканалах пройшла не ретроспектива американських фільмів, а ретроспектива європейського кіно, особливо італійського, французького та англійського. Корисно було б подивитися і документальне кіно. За рахунок документалістики взагалі можна багато що надолужити. І поки нічого якісного, загальноосвітнього начебто не намічається, обов’язково потрібно щось черпати з багатого телевізійного минулого.
Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук, професор Національного університету «Острозька академія»:
— Чесно кажучи, я не бачу якоїсь проблеми. Більшість наших телеканалів, принаймні найбільш рейтингові, є свого роду кінобудками для демонстрації закордонного, переважно російського та американського, секонд-хенду. Найкращий час відведено для демонстрації чи то російських серіалів або концертів російської попси, чи то голівудських фільмів. Щодо оригінальних телешоу чи то авторських інформаційно-аналітичних програм на українському телебаченні, то вони, на мою думку, не вражають якоюсь надзвичайно високою якістю. Не дивно, що ці передачі демонструються не в найкращий час і мають порівняно невелику аудиторію. Не думаю, що їх зникнення на деякий час з телеекранів буде кимсь особливо помічене.
А чим потішити глядачів у період літніх відпусток? Я б, наприклад, відновив достопам’ятні п’ятихвилинки з уже дещо призабутими телезірками Дмитром Джангіровим та Дмитром Корчинським. Ці панове, певно, вже встигли добряче відпочити після виборів і можуть знову тішити нас своєю «глибокою» аналітикою. А якщо серйозно, то, може, власникам телеканалів варто було б трохи поекспериментувати влітку і віддати хоча б трішечки телеефіру молодим «незасвіченим» людям? Хай пропонують свої шоу інформаційного та аналітичного напрямку. Може, з цього щось і буде. Адже так хочеться побачити в наших секонд-хендівських «телебудках» не лише нові обличчя, але й щось дійсно оригінальне і хоча б трішки шляхетніше та інтелігентніше. Але це, звісно, мрії.
Михайло КОМАРНИЦЬКИЙ, директор видавництва «Літопис» (Львів):
— Літній час для українського телебачення — це чудовий тест на вміння заповнювати вільний ефір без банального повторювання відомих телесеріалів, записів старих програм, концертів, шоу тощо. Хоча іноді, вмикаючи Перший національний канал, мимоволі думаєш, що його концертна програма по-літньому завмерла в світі культового таланту «ректора, що співає». Таке сповільнення ритму аж ніяк не можна виправдовувати літнім настроєм чи природною потребою у відпочинку. Місія чи покликання телебачення якраз і полягає в тому, щоб легко і гнучко змінювати свій формат залежно від пульсу суспільного життя. Інакше кажучи, телебачення влітку, подібно до барв цього сезону, повинно бути строкатим і динамічним. Хіба не цікаво як, наприклад, відпочивають і працюють упродовж літа наші учні, студенти, молодь — є ж цікаві літні школи, табори, які закладають нову парадигму розважально-відпочинкової культури, і, можливо, саме тут формується нове покоління свідомих наших громадян. Скажімо, лише Український католицький університет організовує цього літа десять Міжнародних літніх шкіл в різних куточках Львівщини.
Інший аспект — відпочинок з книжкою. Що ми читаємо на березі моря, річки, в Карпатах, Криму, на літній дачі. У нас взагалі українське телебачення ігнорує цю тему і проблему. А цей ракурс можна подавати в привабливому для глядача інтерактивному форматі чи живому ефірі — тут, до речі, цікавим і корисним є досвід Польщі та Франції.
Літо — це час вступних кампаній, це безліч відкритих для обговорення питань з абітурієнтами, їхніми батьками, керівниками вищих навчальних закладів, це час, коли випускники перебувають в пошуках роботи. Ніхто і не пробує робити аналітичних програм на цю вкрай важливу суспільну тему. І це не нормально.
Тем і проблем для заповнення літніх «інформаційних пауз» безліч. Проблема, як на мою думку, — у відповідальності телевізійних каналів перед суспільством, у піклуванні про свою глядацьку аудиторію, у здатності бачити суспільне життя з різних ракурсів. І все це потрібно робити професійно і з любов’ю. Інших «секретів телевізійної творчості» просто не існує…
