Той самий Захаров

Ексклюзивна поява Марка Захарова в українському ефірі - само по собі явище виняткове. Що за своїм значенням, можливо, переважає сам факт показу в Києві ленкомівських вистав. Тим часом, як театральна постановка, навіть ленкомівська, - явище минуще, особисто Марк Захаров був і залишається однією з фундаментальних постатей у культурі нашого часу. І хоч би як там не відхрещувався ведучий "Табу" ("1+1"), гостем якого виявився Марк Анатолійович, як би не наголошував на свою іноземність і провінційний снобізм, наш усе ще - як це не дивно! - спільний культурний простір передбачає безумовну наявність у ньому Марка Захарова.

Кокетуючи необізнаністю щодо віх театральної долі метра й бравуючи недбалою прямолінійністю формулювань, Микола Вересень залишився вірним своїй манері співбесіди, не зрадивши їй ані в почутті гумору, ані в почутті міри.

Сам же гість студії випромінював чарівливість людини, умиротвореної й задоволеної роками прожитого життя й творчих надбань. Мабуть, зайвим було б докоряти йому за самовдоволеність і лицемірство. Врівноваженість і здоровий глузд додають щирості особливого шарму, гідного людини, яка втілила в особистому "я" парадоксальний симбіоз митця і влади.

На жаль, натужно глибокодумне резюме Доктора "Табу" виглядало на цьому тлі ще недоречнішим, ніж звичайно.