Церква он-лайн через нішеві медіа

Присутність Церкви у мережевому просторі — беззаперечна. Оскільки сучасна людина, яка проживає в епосі цифрового суспільства, потребує активності такого типу комунікації у веб-просторі. Ми вже говорили про важливість присутності Церкви на платформі соціальних мереж («День», №219 від 21 листопада ц. р.). У цьому ж матеріалі більш детально розглянемо ефективність діалогу через вузькоспеціалізовані (нішеві) інтернет-ресурси на прикладі інтернет-телебачення Української греко-католицької церкви «Живе.ТБ».

ІСТОРІЯ І КОНТЕНТ

Нагадаємо, що «Живе.ТБ» було запущено в мережу у серпні 2013 року, напередодні відзначення 1025-річчя Хрещення Русі в УГКЦ та відкриття Патріаршого Собору у Києві. Трансляцію подій було здійснено через канал «Живого.ТБ» та у прямому ефірі Першого Національного каналу. Адміністратори сайта «Живе. ТБ» підбила підсумки ефективності онлайн-трансляції: загалом за урочистостями через Інтернет спостерігали 12 тис. глядачів із 40 держав світу: Україна, Росія, Польща, США, Канада. Серед міст-лідерів — Львів, Київ, Тернопіль, Рим, Одеса. Трансляція онлайн-марафону була своєрідним стартом для розширення аудиторії, збільшення кількості відвідувань ресурсу, урізноманітнення наповнення сайта з метою ефективної соціальної комунікації. Нагадаємо, що у рамках українських спеціалізованих релігійних нових медіа «Живе. ТБ» поки що немає аналогів. Фінансова база інтернет-телебачення УГКЦ — пожертви вірних, зокрема сім’ї Токачів зі Словаччини. Варто зазначити, що у розробці концепту цього мовника використовували досвід польських християнських медіа. Зокрема, важливим був досвід ознайомлення із принципами роботи католицького телебачення Telewizja Trwam. Цей канал входить у мережу супутникового і кабельного телебачення, але також має свою інтернет-сторінку. Натомість ще один католицький канал — Religia.tv — більш вузького, богословського спрямування, як і екуменічний канал Opoka.tv. Отже, у рамках польської християнської медіа-сфери католицькі канали мають свою нішу як у супутниковій і кабельній платформах, так і у мережевому просторі. Натомість протестантські канали, скажімо, Nadzieja.tv, Chrzescijanin.tv, функціонують виключно в мережі.

Згідно зі стратегією проекту (не лише релігійного, але, насамперед, соціального характеру), редакція розробила серію програм і спеціальних щоденних новин. До щоденного інтернет-ефіру «Живого.ТБ» належить така добірка програм: «Живі новини» (у блоці новин журналісти моделюють щоденне життя Церкви), «Відкрита розмова» (журналісти запрошують різноманітних гостей різного соціального спрямування: журналістів, політиків, духовних осіб), «Відкрита студія» (через запрошених гостей журналісти обговорюють проблеми соціального спрямування, останні — вплив Інтернету на сучасну молодь та проблеми освіти), спеціальні проекти «Наші люди» (про активну християнську молодь, їхній досвід християнського життя), «Публічні люди» (розмова із українськими політиками про перспективи розвитку України) та «Церковний рік» (християнський проект, призначений для ознайомлення із основними святами церковного календаря). Проаналізувавши контент, розуміємо, що редакція інтернет-телебачення витримує основні положення редакційної політики, про які йшлося вище, а саме — розробляти контент не лише релігійного спрямування. З аналізу підбірки програм зрозуміло, що для журналістів ресурсу найважливіше розвивати діалог у суспільстві, знаходити і обговорювати разом виходи з певних ситуацій. Зрештою, через блок проектів «Живого.ТБ» можемо виокремити чи не найважливішу функцію Церкви у суспільстві — бути поруч, пропонувати альтернативу, спільно досягати компромісу.

ПОГЛЯД НА ВІЙНУ

На мій погляд, серед найсвіжішого контенту інтернет-телебачення окремо варто виділити програми та спеціальні репортажі про війну в Україні. На особливу увагу заслуговує цикл програм «Відкрита розмова», у якій взяли участь муфтій Духовного управління мусульман України «УММА» Саід Ісмагілов, протестантський пастор церкви «Асамблея Божа» Сергій Косяк та керівник Департаменту інформації УГКЦ о. Ігор Яців. Журналісти представили цікаву дискусію, а також крізь призму міжрелігійного діалогу певні міркування на тему миру. Зокрема, висловлено такі цікаві думки: «мир повинен бути двостороннім», «людина може прийняти мир Божий». Про війну, яку переживаємо: «це є тип гібридної війни, коли сепаратисти ховаються за спинами невинних» (шейх Саід Ісмагілов), «це війна ідеологій; присутня брехня, яка заполонила розум людини» (Сергій Косяк), «це є експансія однієї країни що до іншої» (о.Ігор Яців). Важливо, що духовенство також осмислювало інформаційну війну на релігійному ґрунті. «Це не є релігійна війна. Були спроби зі сторони сусіднього Патріархату представити ці події, які відбуваються в Україні, як релігійну війну зокрема. Особливо, коли з’явились листи і заклики до світових спільнот, світових інституцій, європейських інституцій, до предстоятелів Православних Церков світу. Наче «возносіть свій голос до неба за переслідуваних православних Донбасу»! Це була спроба подати трагічні для України події, як війну уніатів і УПЦ КП з однієї сторони супроти православних УПЦ МП з іншої сторони. Немає такої ворожнечі і ніколи не було! Насправді відбувається вторгнення одних і оборона інших», — наголосив керівник Департаменту інформації УГКЦ о.Ігор Яців.

«Плануючи «Відкриту розмову» з представниками різних конфесій і віросповідань, нам було важливо з’ясувати позицію духовенства, а отже і до певної міри релігійних спільнот, щодо актуальних питань. Наприклад, їхнє бачення перетворень у суспільстві, конфлікту на сході, «кримське питання». Адже служителі Церкви не обтяжені політикою, аби говорити правду. Важливо також, що наші спікери стали очевидцями, а то й жертвами (як пастор Сергій Косяк) подій, що нині відбуваються. Ідея була в тому, щоб поставити нашим гостям кілька простих і водночас дуже прямих питань: Чи є у нас громадянська війна? Релігійне протистояння? Переслідування православних, протестантів, мусульман тощо? Наші спікери не знали, що подібні питання будуть поставлені й іншим релігійним лідерам, відтак зберігалася інтрига — чи будуть у їхніх відповідях точки дотику. Результат вразив нас самих. Фактично устами цих людей різних сповідань чітко прозвучало, де правда, а не обман. Вважаємо, це гарним знаком і правильним сигналом суспільству: менше дослухатись то інформаційних провокацій, які приходять ззовні, і слухати «своїх», — розповів «Дню» журналіст «Живого.ТБ» Валентин Дігтяренко.

Загалом цикл програм, як і спеціальні репортажі журналістів про відкриття українського сходу, важливість присутності священика-капелана у війську спонукають суспільство замислитись про духовну складову війни. А це набагато важливіше, ніж увага лише на зовнішні чинники!

Тому приклад «Живого.ТБ», на мій погляд, свідчить про те, що якісні нішеві медіа, які пропонують поглянути під дещо іншим кутом зору, — ще одна можливість ефективно налагодити канал комунікації, зруйнувати стереотипи і запропонувати суспільству поговорити відкрито про наболіле!