У інформаційному концтаборі посилили режим

Перше, що зробили більшовики, взявши владу, вони створили інформаційний концтабір. Декрет про друковані органи, що оголосив поза законом вільну пресу і дав  старт створенню системи радянської цензури, прийняли раніше, ніж все інше: на місяць раніше створення ВЧК, раніше декрету про знищення станів і громадянських чинів, раніше заборони партій, які більшовики вважали своїми ворогами.

Перше, що зробив Путін, коли прийшов до влади, він почав знищувати незалежні ЗМІ. Вперше він заступив на посаду президента 7.05.2000, а вже 11.05.2000 в офісі Медіа-Мосту хазяйнували люди в масках. На четвертий день приходу до влади. Раніше не міг, були свята, День Перемоги все ж таки, незручно.

Один з перших документів, підписаних Путіним під час першого президентського терміну, — Доктрина інформаційної безпеки від 9.09.2000. Там було закладено все, що згодом реалізовувалося. Пріоритет державних ЗМІ над недержавними. Як загрозу безпеці було оголошено: «розробку низкою держав концепції інформаційної війни, що передбачає створення засобів небезпечного впливу на інформаційне середовище Росії», а також «прагнення низки країн до домінування й ущемлення інтересів Росії у світовому інформаційному просторі, витіснення її із зовнішнього і внутрішнього інформаційних ринків; монополізація інформаційного ринку Росії, його окремих секторів зарубіжними інформаційними структурами».

Я у той час працював генеральним секретарем Спілки журналістів Росії і, маючи можливість прямого спілкування з керівниками профільних структур влади, запитував їх, хто і яким чином тоді, 2000 року, витісняв Росію із зовнішнього, а тим паче — з внутрішнього інформаційного ринку, які зарубіжні структури монополізували інформаційний ринок Росії. Ніхто нічого до пуття відповісти не міг.

Більшовицький Декрет про друковані органи написаний чіткою і зрозумілою мовою. Буржуазна преса — ворог, якого треба знищити. Між собою більшовицькі вожді говорили абсолютно відверто: брехали, брешемо, а брехатимемо ще більше. Лист очільників ОГПУ Уншліхта і Пілляра у Політбюро Сталіну, копія Троцькому від 22.12.1922 називається «Про стан справ щодо дезінформації». Для цієї важливої справи ОГПУ пропонує створити особливе бюро, яке «створюватиме і продукуватиме цілу низку помилкових відомостей», а також «розроблятиме низку статей і заміток для періодичної преси, що готуватимуть ґрунт для обігу різних фіктивних матеріалів». Зверніть увагу на чесність слів, все під своїми іменами: дезінформація називається дезінформацією, помилкові відомості — помилковими відомостями, а фіктивні матеріали — фіктивними матеріалами. Резолюції: Сталін — «не заперечую», Троцький — «за умови дуже ретельної роботи за особистою відповідальністю тов. Уншліхта», Риков — «ми введемо в оману через нашу пресу і наші партійні та радянські кола», Молотов — «не заперечую, за умови, що особовий склад трійки буде затверджено Політбюро ЦК». Доля Рикова, який був проти державної брехні, відома.

Сьогодні, через 99 років після прийняття декрету про пресу, організатори нового інформаційного концтабору говорять і пишуть свої декрети іншою мовою. Плутаною, багатослівною і невиразною. У декреті про пресу було три пункти, і кожен з них був зрозумілий без перекладача. У доктрині інформаційної безпеки 38 статей, деякі з яких за обсягом удвічі перевищують весь декрет про пресу.

Якщо порівняти текст доктрини інформаційної безпеки зразка 2000 року і той, який було прийнято указом Путіна за № 646 від 5.12.2016, то виникає підозра, що всі ці 16 років керівництво Росії і її спецслужб старанно працювали на ворога. Оскільки загрози інформаційній безпеці за цей період неабияк зросли, ворог дедалі ближче і вже простягає свої слизькі лапи до горла, а головне — до безсмертних душ наших співвітчизників.

Судіть самі, ось текст доктрини: «Нарощується інформаційний вплив на населення Росії, передусім на молодь, з метою розмивання традиційних російських духовно-етичних цінностей». На якому  світі і в якій країні живуть автори цього тексту? Частина населення Росії дивиться по федеральних каналах кисельова-соловйова і телесеріали. Молодь здебільшого переглядає кумедні кліпи в інтернеті, слухає пісеньки, сидить у чатах  і бавиться в стрілялки. Звістка про наявність у себе «традиційних російських духовних цінностей» абсолютна більшість російської молоді зустріла б із подивом, а на пропозицію назвати кілька таких цінностей частина молодих людей, можливо, у відповідь попросила б надати матеріальну допомогу, а частина відповіла б грубо.

Тому, коли у доктрині ставиться завдання «нейтралізація інформаційного впливу, спрямованого на розмивання традиційних духовно-етичних цінностей», то як практичні наслідки можна безпомилково передбачити, по-перше, розгін ще кількох десятків мікроскопічних ЗМІ, сайтів і громадських організацій; по-друге, ув’язнення певної кількості блогерів, а по-третє, і головне, освоєння чималого бабла, яке буде відпущено на порятунок країни від злісного інформаційного ворога.

Оскільки за час, що минув від ухвалення першої доктрини інформаційної безпеки, Росія, як відомо, встала з колін і тепер повадилася цупити чужі території, воювати скрізь, загрожувати всьому світові ядерним «кийком» і обвивати світ своїми брехливими медіа, то в новому варіанті доктрини істотно посилено ту частину, в якій Росія вболіває за інформаційну безпеку планети.

Вигляд ця російська всесвітня чуйність і вболівання за долю світу має такий: «Розширюються масштаби використання спецслужбами окремих держав інформаційно-психологічного впливу, спрямованого на дестабілізацію внутрішньополітичної і соціальної ситуації в різних регіонах світу, що призводять до підривання суверенітету і руйнування територіальної цілісності інших держав. До цієї діяльності залучають релігійні, етнічні, правозахисні та інші організації, зокрема громадські, а також окремі групи громадян».

Для порятунку планети нададуть додаткові кошти відомствам Маргарити Симоньян і Дмитра Кисельова, які, з огляду на все, й доклали рук до лобіювання нового варіанту доктрини. Те, що ці добрі люди отримають у своє розпорядження ще кілька мільярдів, не може не втішати. Проте на запитання, чи «для  коня паша», упевнено відповісти не вдається. Оскільки світ потихеньку прозрів і побачив нарешті, що із себе становить та загроза, зокрема і передусім інформаційна, яка походить від Росії.

Резолюція Європарламенту про протидію інформаційній агресії Росії стала фактично превентивною відповіддю на нову російську доктрину інформаційної безпеки. Поступово зростає кількість тих генералів та офіцерів російських інформаційних військ, яких не впускають до пристойних країн. Можливо, недалеко той день, коли всі російські державні й афільовані з державою ЗМІ буде визнано злочинними організаціями, і сам факт роботи в цих ЗМІ буде перешкодою для того, щоб мати справу з такою людиною.

Нова доктрина інформаційної безпеки значно посилює режим в російському інформаційному концтаборі і заявляє про наміри поширити цей режим на інші країни, в ідеалі — на весь світ. Щодо усього світу кишка тонка, а ось значній частині мешканців Росії умови інформаційного концтабору припали до вподоби, і посилення режиму вони сприймуть з відчуттям глибокого задоволення.