У Києва 900 облич — і стільки ж характерів

Старовинні будинки — безмовні свідки історії, що часто стають невинними жертвами її перипетій. Війни, радянська «боротьба з архітектурними надмірностями» і, звісно, сучасні реалії не шкодують старі будівлі. Деяким з них щастить більше: наприклад, можна потрапити в зону реконструкції. Тоді їхню минулу красу відновлюють. А деякі вже зникли з вулиць Києва на догоду сучасним «скляним палацам». Та в Києві все ще вистачає втілень унікальних архітектурних форм. Прикрашають старовинні будівлі — кам’яні обличчя, усміхнені, набундючені, іноді сердиті або й просто байдужі до всього, що коїться там, унизу.

Київські маскарони (скульптурні прикраси на фасадах будівель у формі голови людини або тварини) можна зустріти на спорудах різного стилю й періоду — від бароко та неоампіру до еклектики. Та найбільше їх на будівлях, що належать до так званого київського модерну й постали упродовж 1902—1914 років.

Рекламісти Артем та Андрій Афанасьєви вирішили зібрати фотоколекцію унікальних маскаронів Києва, що терпляче століттями спостерігають за нами з фасадів. Щоб звернути нашу увагу на ці неймовірно красиві обличчя, вони започаткували проект Stoned faces.

— Артеме, скільки у вашій колекції маскаронів?

— Дев’ять сотень, це якщо без повторів. Правда, навіть зараз ми іноді знаходимо раніше пропущені обличчя, так що колекція постійно поповнюється, і хоч ми займаємося цим вже три роки, вважати її завершеною ще рано. А почали ми з кількох тривалих пішохідних прогулянок центром Києва. Зрозуміло, що маскарони в першу чергу служили і служать прикрасою будинків, хоча бувають і винятки. А далі, вивчивши старі карти міста і розбивши його на сектори, ми почали методичний обхід кожної вулиці, що опинилася в приблизних межах забудови ХХ століття. Часу на це все пішло досить багато, були й труднощі. Наприклад, оскільки деякі будинки є природоохоронними об’єктами, бувало, що ми фотографували маскарони і одночасно втікали від охорони. А взагалі ми хочемо зібрати повну колекцію «облич у камені», по можливості не лише в Києві, а й в інших містах України, перш ніж вони будуть знищені часом або людьми.

— І все ж таки з чого все починалося? Як виникла сама ідея?

— Якось ми з братом стояли у заторі. І в око впали красиві стоїчні кам’яні обличчя на будинку, біля якого ми застрягли. Всі нервують, поспішають, сваряться, а вони — прекрасні, бо спокійні та виважені. Тоді я подумав: вони — наші близькі сусіди, але що ми взагалі про них знаємо? А оскільки я вже давно цікавлюсь та професійно займаюся фотографією, то проект народився саме в такому вигляді.

— Як кияни реагують на ваш процес фіксації історії?

— Повз нас проходили люди і зупинялися, щоб розглянути, що саме ми фотографуємо. Одного разу до нас підійшов чоловік і почав розпитувати про деталі нашого проекту. Після того як ми розповіли йому про свої плани, він поділився з нами своїм хобі — колекціонуванням цеглин і каміння. Виявилося, що він мріє побудувати будинок із цегли різних епох. Він і став першим фаном нашої справи.

— А яке твоє улюблене місце в архітектурному Києві?

— Напевно, це умовний трикутник між Золотими воротами, Львівською площею та цирком. Пройшов тут не раз по кожній із вуличок, і саме з цим місцем пов’язані приємні моменти мого життя.

— Мені відомо, що ви не лише фотографуєте обличчя, але й збираєте про них інформацію. Що цікавого вдалося дізнатися?

— Будинок на Костьольній, 7 прикрашений виключно чоловічими торсами і обличчями. Це цікаво, бо взагалі не характерно для Києва. Адже майже 90% архітекторів для прикрас будинків використовували переважно жіночі образи. Отже, зібравши інформацію про цей будинок, ми виявили, що у свій час про власника будинку ходили чутки щодо його нетрадиційної сексуальної орієнтації, яку він і вирішив продемонструвати у такий незвичний спосіб.

— Де сьогодні можна побачити вашу фотоколекцію?

— Наразі — на офіційній сторінці нашого проекту в «Фейсбуці». Але паралельно ми укладаємо і фотоальбом для друку. Там будуть не лише зображення, але й історії про будинки, київські легенди. Дуже хотілося б ще й фотовиставку організувати. А коли потеплішає, будемо проводити тематичні екскурсії, присвячені київським маскаронам. Вже розробили три маршрути: «Дивозвірі», «Красуні та чудовиська» й «Історичні персонажі».