У Руслани Писанки є шанс стати українською... Бріджіт Бардо

Пам’ятаєте забавного дитячого віршика про те, що «у нас сегодня кошка родила вчера котят»? І що з ними робити, незрозуміло. Приблизно в такій ситуації опинилася нещодавно Руслана Писанка: досить численним потомством обзавелася її улюблена собака Даша, чарівна істота невизначеної породи (Даша — помісь колі з чау-чау). Колись Руслана підібрала тоді ще безіменного собаку практично на вулиці й надала йому притулок (щоправда, внаслідок своєї крайньої зайнятості Писанці довелося оселити Дашу не в себе, а вдома в батьків). Коли на світ з’явилися цуценята, стало зрозуміло, що такої кількості собак, навіть улюблених, для стандартно-малогабаритного вітчизняного помешкання забагато. Але, справді, не торгувати ж цуценятами! Ось і вирішила Руслана оголосити конкурс за назвою «Цуценя від Руслани»: хто бажає отримати «собачий» новорічний подарунок повинні були написати листа Писанці, в якому розповісти, навіщо, власне, це цуценя їм знадобилося. Відтоді минуло трохи більше двох тижнів, а листів за вказаною нею адресою прийшла вже величезна кількість, так що, якби раптом у Даші народилося не сім, а сімдесят цуценят, їх би всіх з великою радістю розібрали по руках. Чого тільки не пишуть Руслані глядачі, котрі бажають бути «особаченими»! Розповідають про любов до тварин і про нестачу дружнього спілкування, про самотність і крайню необхідність «собачого» чинника у вихованні дітей. Треба сказати, що трапляються серед листів, котрі прийшли на адресу акції і дійсно зворушливі, і, треба думати, саме їх авторам Писанка допоможе насамперед. Що стосується тих, кому цуценят забракне (а, судячи з усього, таких буде більшість), то нестачі в бездомних собаках і цуценятах у нас, на жаль, не спостерігається, і цілком можна було б ощасливити своєю любов’ю та увагою якусь нещасну істоту. Чи вся річ у тім, щоб отримати собаку саме з рук Писанки? У такому випадку Руслані, подібно до Бріджіт Бардо, доведеться очолити національну кампанію з одомашнення бродячих тварин. А що? Справа добра...