Усе на продаж
Завжди дивувалася, що левову частину докорів у заангажованості, та що там казати — у продажності, отримують журналісти із суспільно-політичних ЗМІ. Обвинувачі намагаються не помічати, що в усьому світі нерозважальна преса збиткова. І так чи інакше орієнтується на певні політичні сили. Щонайбільше разом із якоюсь серйозною газетою видається більд-таблоїд для широких мас. На телебаченні канал вдається до аналогічних способів. Нарівні з дійсно гідними (і витратними) матеріалами в ефір iде телепродукція із суто рекламними завданнями.
Не став винятком і канал «1+1» з розважальною передачею «Служба недовіри» . «Ранкова пошта» періоду дикого капіталізму. Текст ведучих є підведенням до прославляння домашніх кінотеатрів та сурогатного масла. Прикрасою програми можна вважати життєрадісного коміка-пародиста. Але репризи підгуляли, як і його ліричний герой — веселий водопровідник (хоч у титрах вказано відомих гумористів Таксюра і Володарського). Наступний сегмент передачі просто провальний — інтерв’ю зі спритною хлопчачою групою. Але тут рука не підіймається кинути у ведучих камінь. Телеінтерв’ю такого роду майже завжди невимушено банальні. Втiм, у програмі цього тижня передачі вже немає. Напевно, спонсори вирішили, що їхній маргарин виглядає у такому натюрморті недостатньо апетитно.
Інший проект, що зріс на рекламних добривах, більш оригінальний. «Галопом по європах» (ICTV) пропонує перехожим безпрограшну лотерею за гроші турфірм. Відпочинок за кордоном при наявності закордонного паспорта, якщо встигнеш зібратися за дві години. Приємно, що особливого ажіотажу ця даровизна не викликає. Тим більше, що за «безкоштовний сир» потенційний турист повинен готуватися в дорогу під «дулом» телекамери і потім жити у номері (з одним ліжком) разом із незнайомим супутником протилежної статі. Причому спонсори не поспішають розлучатися з дарами. Чек на додатковий подарунок треба виграти майже «наперстковим» методом — в одній із трьох коробочок. І у половині випадків щасливці не встигають до літака. Часом помітно, як ведучий спеціально тягне час. А потім висаджує невдах на узбіччя бориспільської траси з чемоданами — «Вибачте, пощастить іншим разом». Ось де поле діяльності для любителів поборотися за професійну принциповість та журналістську етику.
Іноді передача перетворюється на «рекламну» (тобто практично всі сюжети працюють на замовника) під тиском обставин. Така історія трапилася з «Телевізійним центром моди» (ICTV) після зміни каналу. Тепер до Парижа пані Андрієвська їздить за гроші власників бутиків, магазинів ексклюзивної парфумерії та меблів. Спочатку радієш такому розширенню кругозору. Дійсно, у передачі про одяг свіжо виглядали сюжети про дизайн в інших модних сферах. Однак поступово «Центр моди» виявився переобтяжений інформацією про німецькі кухні, різноманітні парфуми та просто акції дорогих магазинів. Але головне, замість популярної розповіді про тенденції моди — специфічна інформація кулуарних тусовок. Думаю, дійсно професійній журналістській команді «ТЦМ» варто розворушитися і пригадати про реального телеглядача.
Ніколи про це не забуває журналістський авангард — творці новин і аналітичних програм. В. Піховшек («Епіцентр», «1+1») так і сказав: «Коли більшість країни у відомій позі на городах, їм не до політичного радикалізму». Зміни у країні вступили в помітну погляду фазу, і гріх не прокоментувати, як будуть ділити пости — порівну чи справедливо. Знайдуть господарів портфелі міністрів, спікера, голів комітетів, керівника адміністрації... Не обходиться без перегинів. Так, три канали дали ідентичний синхрон В. Медведчука про небезпеку розподілу депутатів на білих і чорних. І вельми схожі плани інших персоналій. Але головні події — в іншій площині. Інерційний віз із волами, у вигляді якого люблять зображати Україну дотепники-карикатуристи, нарешті зрушив і почав повільно, але неухильно розвертатися у бік Європи. Саме ця траєкторія і може, нарешті, вплинути на економічну ситуацію і прогрес загалом. Це чудово розуміють і ті, хто пропадає на городах. У опитуванні «Свободи слова» (ICTV) переважна більшість активних глядачів висловилися за участь у святкуванні Дня Європи. А гість програми політолог Г.Почепцов висловив свою версію повільного просування на Захід: «Недолік самоповаги». З ним солідарний і Президент, якого у неділю цитував тільки УТ-1: «До нас застосовують подвійні стандарти. Україну викинули. Але згодом Європа повинна стати близькою і своєю для кожного українця».
Сьогодні це звучить гіркою іронією для тих, хто виїжджає до Європи на заробітки. Емігрантське щастя у Греції підглянула С.Леонтьєва («Подробиці», «Інтер») . Це 5 вихідних за 4 роки і, зрозуміло, некваліфікована важка праця. Треба визнати, що титанічні зусилля каналу помітні. Їхня аналітична програма краща за інші та дає калейдоскоп цікавої інформації. До того ж у «Інтера» з’явився непоганий соціальний публіцист — Анна Онищук . Вона вміє вибрати точну інтонацію та зворушливо розповісти невигадливу історію. Цього разу про сімейну пару ветеранів із загубленого села. Такі історії — своєрідний новинний жанр. Вони не те щоб вибиваються із загального ритму новин, але дають зріз не якоїсь окремої події, а часу загалом. І це кращий «гачечок» для глядацької уваги.
Ще одне привітання «Інтеру». Нішу справді інтелектуальних ігор заповнив «Дев’ятий вал» . Нарешті з’явилося ігрове шоу, де відповідь можна вгадати не відразу. І вона не очевидна після представлених варіантів. До того ж гравців випробовують на кмітливість, а не на відсутність моральних якостей. І не варто стомливо торгуватися з ведучим за приз. Але не треба оцінювати дані гравців тільки у грошовому еквіваленті. Тільки після прозрінь Б. Бурди (читайте його інтерв’ю в нашому випуску) стало зрозуміло, чому внаслідок усіх «мінних полів» та штрафних очок ерудовані, на противагу учасникам інших ігор, отримують «смішні гроші». Якщо сам Майстер згоден грати на ламані гудзики, то апологети і поготів. Гроші — тільки частина життєвого успіху. І міцні телевізійні проекти завжди вибирають оптимальну пропорцію вкладеного таланту та фінансової підтримки.